Ви знаходитесь: Головна Актульне інтерв'ю Актульне інтерв'ю Єпископ Михайло Близнюк: «На Волині ростуть церкви та спостерігається сплеск патріотизму»
Вівторок, 01 вересня 2015, 11:13

Єпископ Михайло Близнюк: «На Волині ростуть церкви та спостерігається сплеск патріотизму»

Автор  Ирина
Оценить
(0 голоса)

1123_gol

Наша розмова зі старшим пресвітером Волинської області Михайлом Близнюком торкнулася насамперед питань, насущних для всієї церкви в Україні – події на Сході та служіння постраждалим людям. Єпископ розповів про специфіку роботи переселенцями, які прагнуть переїхати до західної Європи та про допомогу нелегальним мігрантам (область прикордонна). А також про те, як виросла церква за останні п’ять років.

     - Михайле Івановичу, відомо що Волинь – одна з активних областей щодо гуманітарної допомоги Сходу…

     - З самого початку, ще коли почалися події Майдані, люди у наших цервах,  переважно молодь, виявили бажання підтримувати патріотичний рух. І тому коли почалися воєнні дії на Сході, ми не могли стояти осторонь. Було оголошено піст і молитву за відновлення миру в Україні: щодня цей молитовний ланцюжок підтримує 6-7 церков (всього в області їх понад 200).

     Що ж до коштів, зібраних на АТО, то за цей рік ще не маю точних даних, а минулого року зібрали більш як 100 тисяч гривень. На них ми закупили різні речі для армії – від обмундирування до продуктів. Наприклад, на кошти зібрані молоддю на обласному з’їзді закупили фляги для води солдатам. В обласній канцелярії є багато подяк від командирів військових частин за отриману допомогу. Ми працювали і через Червоний хрест, і через воєнкомати. 

     Крім того минулого року на Донеччину та Луганщину відправили 540 тон продуктів, та ще близько сотні тон цього року.

     - Чи багато переселенців до вас приїхало?

     - Не так багато, як їдуть у області, що межують із зоною АТО, утім тільки в 2014-му ми змогли прийняти у свої сім’ї більше ніж дві сотні переселенців. У Нововолинську розмістили цілий дитячий будинок, що переїхав із Мелітополя. Це трохи більше 20 діток, якими раніше опікувалася баптистська церква, а тепер ми. Найменшому років три… Коли я був там, поцікавився: «Як ви тут порядок такий держите?» Вихователі кажуть, що кожна дитинка за щось відповідає. От наприклад, найменшенький, відповідальний за те, щоб бахрома килима рівненько лежала, тільки побачив що де загорнулось, все – біжить поправляє.  

     - Мабуть, є такі сім’ї переселенців, які хотіли би виїхати за кордон, у Західну Європу. Ви їм чимось допомагаєте?

     - У Польщі, у Варшаві є «Українська церква» з якою ми тісно співпрацюємо. Там працює табір для переселенців – кілька десятків сімей, що виїхали з Криму, з Луганської області і хочуть оселитися у Європі. Але, наскільки мені відомо, до цього часу жодна з сімей не отримала дозвіл на постійне проживання в Польщі. В Україні немає воєнного стану, і польська влада справедливо вважає, що в середині країни є місця, де можна заховатися.

     - А доводилось мати справу з нелегальними мігрантами?

     - У нас на Волині є табір для нелегальних мігрантів. Не так давно  мені прийшов лист, що там є хтось з п’ятидесятників. Як виявилось то була жіночка і кілька молодих чоловіків з Ерітреї  (держава в східній Африці). У цій країні п’ятидесятництво поза законом, один з хлопців уже встиг відсидіти строк за віру… ми їх забрали до себе, щоб трішки пожили в домашній обстановці, а потім зв’язали із комісаром ООН у справах емігрантів.

     - Чи змінилася духовна атмосфера на Волині за останній рік?

     - Війна спонукала віруючих посилити молитви за державу, за людей, які при владі. Це примусило віруючих людей згадати, що вони є не тільки часткою  Царства Божого, але і громадянами своєї країни. Пам’ятаю, як я років десять тому вперше потрапив до Сполучених Штатів,  дивно було спостерігати, як американці скрізь вішають державні прапори. А тепер і  у нас так само, куди не глянь – і на будинках, і в особистих авто. Війна спричинила неабиякий  сплеск патріотизму, у тому числі і серед віруючих людей.

     - До речі, про саму церкву, як вона зростає чисельно?

     - Ще п’ять років тому у нас в області було трохи більше 180-ти церков, 174 молитовних будинки і 16 тисяч членів. Сьогодні ми маємо вже 205 церков, які відвідує понад 19 тисяч людей. Молитовних будинків 187. Тобто, слава Господу, церква росте.

     - На яких пріоритетних напрямках служіння зосереджена зараз робота області?

     - Їх три. Перше – церква має сама себе збудовувати. Ми повинні навчити людей служити один одному, не має бути членів церкви, які тільки споживають духовний хліб, віруючі люди мають служити. Друге – це особиста проповідь Євангелія. На Волині у багатьох селах молитовні будинки набагато кращі, більші і комфортніші ніж сільські клуби, утім євангелізація має проводитися і по за їх стінами. І третє – це милосердя, добрі діла: ми заохочуємо соціальні проекти.

     Сьогодні у нас працює три будинки для престарілих, ще один великий будинок будується у Манєвичах. При церквах працює 18 реабілітаційних центрів та кілька будинків для дітей. Зараз особливий розвиток особливо по містах отримало служіння харчування бідних та бездомних людей. Дякувати Богу, вже бачимо плоди цієї роботи – спасенні душі. Останнім часом більшого масштабу набирає служіння дитячих таборів.

     - На основі свого досвіду та особистих спостережень за подіями, скажіть, що буде далі з церквою в Україні, принаймні у найближчі роки?

     - Перше що я бачу – Бог говорить до України, говорить до церкви. Віруючим людям треба віддалитися від матеріалізму, відліпити своє серце від земного. Як бачимо, багато людей на Сході в один момент залишили все що мали – свої будинки, бізнес. І блаженні ті з них, хто міг сказати як Іов: «Бог мені те дав, Бог і забрав». Думаю, що в найближчі роки Церква повинна залишитися стовпом і підвалиною правди. Тепер кожен може свою «правду» показати: на Сході - одну, на Заході – іншу. Ми ж маємо чути, що каже Ісус Христос і бути здатними передати це іншим. А для цього треба наповнюватись Святим Духом і шукати особистих відносин з Богом.