Жовтень 6, 2015 0 14 Переглядів

В’ячеслав Когут: «Служимо ув’язненим і персоналу колоній»

Виїзні засідання правління Української міжконфесійної християнської місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» вже стали традиційними. Вони проводяться, у  обласних центрах, на базі установ з виконання покарань (так би мовити безпосередньо на місцях служіння), за участю представників управління Державної пенітенціарної служби України (ДПтС).

Як розповів виконавчий директор Місії, відповідальний за тюремне служіння у структурі соціального служіння ЦХВЄУ В’ячеслав Когут, чергове засідання відбулося на Одещині 29-30 вересня. Представники правління Місії та ДПтС розглядали основні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України», а також відвідали Чорноморську (№ 74) та Одеську (№ 14) виправні колонії.

«У своєму виступі на правлінні я звернув увагу слухачів на книгу Екклезіаста 4:12, де говориться про те, що нитка, скручена втричі, не скоро порветься. Та наголосив, що завдяки тій єдності, яка є між служителями різних конфесій у вирішенні питань служіння у в’язницях, ця нитка скручена вже у дванадцять разів (членами Місії є 12 конфесій) і розірвати її буде дуже важко» – розповідає В’ячеслав Когут.

За його словами гості ознайомились з умовами відбування покарання засуджених колонії: відвідали житлові приміщення, класи, бібліотеку, соціально-виховне відділення та церкву. Крім того, побачили у яких умовах харчуються засуджені, ознайомилися з меню, поспілкувалися з кухарями. Заключним етапом стало відвідування дитячого будинку, який діє при установі.

IMG_3209Коментуючи виїзне засідання, В’ячеслав Когут розповів: «Вже після повернення до Києва мені телефонували наші представники в Одесі і говорили, наскільки важливим цей захід був для них. Завдяки таким міжконфесійним служінням ми показуємо засудженим, адміністрації тай усьому суспільству, що можемо проводити одну духовну роботу, не поділяючись на конфесії. Бо у нас є головне, те, що об’єднує –  заповідь Христа: «Був у темниці і відвідали Мене». І для того, щоб зробити це служіння більш плідним, ми маємо шукати порозуміння та йти на зближення. Також під час поїздки йшлося про навчання наших капеланів. І ми зробили акцент на тому моменті, що жодне училище не може зробити людину капеланом, на це служіння може уповноважити тільки церква».

Ще один момент, який служитель вважає дуже важливим, це те, що сьогодні душпастирство є пріоритетним не тільки для ув’язнених, але й для персоналу: «Ми, як служителі Божі, не повинні про це забувати – служимо ув’язненим, не забуваємо служити персоналу, працюємо з сім’ями засуджених, піклуємося і про сім’ї персоналу. Ми розуміємо, як важливо, щоб службовці пенітенціарних установ мали хороші умови для життя і як багато від цього залежить. І тому, на своєму рівні, будемо готувати листи-клопотання, листи від місії, щоб матеріальний добробут службовців змінився – покращився соц-пакет, виросла зарплатня» – зазначив В’ячеслав Когут. На його думку  плюсом виїзних засідань Місії є і те, що адміністрація колоній на місцях бачать, що служителі церков мають підтримку в Пенітенціарній службі, а це сприяє зростанню подальшої плідної співпраці.

 

Попередня В'ячеслав Когут: «Служачи ув'язненим, не забуваємо служити і персоналу колоній»
Наступна Мешканці Софіївської Борщагівки долучилися до святкувань Дня Подяки разом із церквою «Благодать» (ВІДЕО)

Вам також може сподобатися

Відділ соціального служіння

Социальное служение Маханаим

“…ибо алкал Я, и вы дали Мне есть; жаждал, и

Відділ соціального служіння

Польові нотатки капелана

Нове, як і українська армія, служіння військових капеланів. Погляд зсередини у вигляді польового щоденника, нотатки з якого були опубліковані на сторінці Служби військових капеланів ЦХВЄУ у мережі фейсбук.

Відділ соціального служіння

«Рятуй узятих на смерть» – міжконфесійна навчальна сесія об’єднала понад 80 капеланів

«Там де ми служимо, на передовій (де, здавалося б, немає віруючих), коли говориш солдатові, що треба молитися, він відповідає: «Я знаю молитву». Бо вони там, під обстрілами, моляться нерідко по вісім-десять годин підряд.