Ви знаходитесь: Головна Відділи Місіонерський Новини Місіонерська конференція у Рівному

Місіонерська конференція у Рівному


496golЦьогоріч характер заходу, як і його масштабність суттєво змінилася: замість євангелізації організували традиційну робочу зустріч. «Ми вирішили провести конференцію робочого характеру, - говорить директор місії Ростислав Боришкевич. – Минулими роками проводили великі конференції, запрошували гостей і закликали до місіонерства. Нині ж хочемо, як кажуть, у вузькому колі поговорити про внутрішні питання організації, фінансування, ефективність методів і видів служіння, підкріпитися свідченнями старших служителів із багаторічним досвідом служіння, аби це послужило на благо тих, хто вже трудиться та буде трудитися».
Зазвичай у рядах місіонерів місії «Добрий Самарянин» бачимо здебільшого молодь віком від 18 і вище, хоча є і сімейні пари старшого віку. Для більшості молодих дівчат і хлопців місіонерство – це не просто служіння, це, в першу чергу, самовиховання, процес духовного очищення і самовдосконалення у ході благовістя іншим.
Анатолій Бондарчук з Полтавщини зізнається, що свого часу під час навчання на місіонерській школі дуже переживав, що його відправлять додому, бо хлопець не зовсім успішно справлявся з навчанням. Після кожного уроку він забігав до кімнати і молився, просив, щоб Бог дав йому шанс. Зараз це змінена людина, яку Бог підняв і допоміг подолати свої слабкі сторони. «Не надійтеся, що після вашої проповіді усі будуть каятися, - каже Толік, звертаючись до місіонерів. – Спочатку Бог буде працювати над вами, удосконалювати і очищати вас, а тоді через вас - над іншими».
Чи не в кожному свідченні місіонерів звучала думка про те, що саме в тяжких умовах формується справжній благородний характер. Так, в умовах безгрошів’я – вчишся смирятися і надіятися не на власні сили, а на Бога, в умовах переслідування – вчишся молитися і прораховувати кроки вперед, в умовах, коли в тебе зникає усе, що для тебе було таким цінним, ти і зрозумієш, яким насправді ти є, які твої мотиви.
Славіку Рабовлюку довелося пройти багато. Він є батьком 8 дітей, один з яких тяжкохворий, але це не зупиняє його у місіонерстві. «Навчіться радіти з того, що ви маєте, - каже він. – Є хліб і сало – слава Богу і за те, немає – слава Богу і за це!». У селі Новаки, де він трудиться, складна духовна ситуація – багато чоловіків спиваються і виносять з дому харчі або ж продають те, що заробила жінка, в обмін на спритне. Проводили євангелізацію – покаялося багато людей, однак ходять лише деякі. Але і це не зупиняє Славіка. «Я знаю, що сила місіонерства не словах, а в ділах, а їх треба показати, - каже він. – Якщо ви любите людей навколо, це обов’язково помітять і звернуть увагу на вашу проповідь. Коли я бачу чужу нужду, коли я бачу голодних дітей та нестачу харчів у сусідів, де батько все пропив – несу з того, що в мене є. Здивуванню людей, які знають наше матеріальне становище, немає меж. Це робить любов, Божа любов».
Необжиті і далекі від центральних міст села – це саме ті території, де є кричуща потреба у сильних духом та ініціативних християнах, які не сидітимуть склавши руки, а діятимуть, аби підняти як духовний, так і соціально-економічний рівень села.
Вже минуло 5 років, як Віталік Бричка з дружиною продали будинок на Рівненщині і вирушили на місіонерами в село Вороньки на Полтавщині. До їхнього приїзду у селі був лише один віруючий хлопець-інвалід, який покаявся через християнські радіопередачі. Зараз у новоствореній церкві 3 людини. Йде співпраця із сусідніми селами, зокрема, - Білоусівка, в якому теж трудяться троє молодих місіонерів і де нині активно до церкви навертається молодь.
Непередбачуваність поворотів долі стала вже звичною для Віктора Гавули, пастора церкви та відповідального за філію місії «Добрий Самарянин» у м. Прилуки, що на Чернігівщині.  Разом з дружиною його свого часу відізвали на Чернігівщину, як казали, лише на один рік, а ось вже минуло 10 років, як він там плідно працює. Нині там вже є церква, в якій більше 50 членів. При церкві діє місія, де також проводяться місіонерські школи. «Бог не людина – Він зробить усе, що запланував, - переконливо каже Віктор Гавула у зверненні до місіонерів-початківців».
Серед запрошених спікерів на конференції побував директор міжнародної місії «GOOD SAMARITAN» Петро Радчук, місіонерське подружжя з Індії. Тематичний семінар під назвою «Моє служіння» зачитав відповідальний за відділ благовістя на Волині Ігор Скоць. Під час показу відеоролику про служіння дітям-сиротам в Індії місіонери розповіли про всі тонкощі праці з дітьми та особливості служіння у тій країні. Петро Радчук у проповіді про «Відбудування Єрусалимського храму» закликав молодих місіонерів бути мужніми. «Не зважайте на перешкоди і залякування від противників, - зауважує Петро Віталійович. Можливо, це й доведеться пройти, як проходили подібне євреї від негідного Санваллата, не зважайте на насмішки від таких людей – усе це зброя, якою ворог хоче збити з дороги і злом зупинити всяку добру справу».
Олег Гайдаров як відповідальний за місіонерське служіння нагадав місіонерам, що це служіння провадиться виключно за покликанням. «Якщо ти покликаний бути місіонером, ти залишишся вірним до кінця, - говорить служитель. – Навіть якщо ти і покинеш, завжди відчуватимеш якусь нестачу і неповноту аж до тих пір, поки знову не повернешся до свого покликання».
Ірина НАУМЕЦЬ


Як ви зросли як християнин і як загартувався ваш характер
за роки місіонерства?

Наталія Устимчук, (на місіонерстві 5 років)
Я бачу зміни в собі, у своєму характері. Перш за все, стала більш впевненою. Впевненою в спасінні. Вже немає хиткості чи сумніву. Стала відкритою у спілкуванні. Раніше була більш замкнутою, а зараз – усе по-іншому. Ну, і щонайбільше, - навчилася довіряти Богу, адже впродовж служіння з різним стикаєшся і доводиться проходити мужньо та з вірою на Божу поміч.
Віктор Прохор (на місіонерстві 2 роки)
Найперше у місіонерстві Бог працював наді мною. Бог виховує нас, щоб побачити плоди Духа, а тоді дає і дари Духа Святого. З допомогою дарів ми і служимо Богу. Однак не дари і не служіння повинно бути на першому місці, а наші стосунки з Богом. Тому Бог, формуючи мене як християнина, вчив молитися, постити і співпереживати. Я зріс духовно, побачив свої недоліки. Навчився терпінню, любові до ближніх, жертовності. Чим ближче до Бога – тим більше бачу своїх недосконалостей.
Юрій Бричка (на місіонерстві 6 років)
У моєму характері не те, що загартувався характер, а просто пережив значні реформи. Негативні якості відмерли. Іншим поглядом дивлюся на людей, на життя. Раніше я був гарячкуватим. Було вже звично, що я спочатку говорю, а потім думаю. Знаєте, зараз навчився навпаки: думати, а тоді говорити. Перш ніж приступати до діла, думаю і планую. Це найбільші переміни.
Толік П’ятачук (на місіонерстві 1 рік)
На мою думку, місіонерство – це лише школа та підготовка до якогось довготривалого служіння в майбутньому. Тому Бог обтесує нас, шліфує, викорінює пороки серця. У випробуваннях я навчився прощати, терпіти. Якщо раніше міг тримати гнів у серці, зараз навчився – вгашати ці негативні емоції. Деякі риси характеру взагалі відмерли. Бог викорінив їх. Може, раніше допускав якісь пусті жарти, багатослів’я, то нині вже на підсвідомому рівні приходить відчуття, що є угодним і приємним Богу, а що не приносить користі. Змінилися погляди на життя, на сутність Бога. А ще навчився жертвувати. Спочатку це було тяжко. Нині вчуся любити і жертвувати.

Місіонерський Відділ

Микола Синюк

завідувач місіонерського відділу УЦХВЄ

єпископ

Місії союзу