Грудень 10, 2015 2 122 Переглядів

Відійшов у вічність доктор Арнольд Ластінгер

Старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко надіслав співчуття дружині та родині Ластінгер з приводу смерті дорогої людини, почесного президента Євангельської теологічної семінарії (м. Київ), доктора Арнольда Ластінгера. Він проповідував Євангеліє Ісуса Христа майже шість десятиліть, з них 45 років був пастором помісної церкви.

     Шановні сестра Джой та члени родини!

     Від імені тисяч українських п’ятидесятників ми посилаємо вам усім наші щирі співчуття. Наші церкви та навчальні заклади в Україні, які пастор Арнольд відвідав під час свого служіння, для нашого народу та слов’янських держав в цілому, пам’ятають і дякують Господу за його відданість і вірність Царству Божому.

     Ми щиро молимося до Бога, щоб служіння брата Арнольда тривало і далі змінюючи ще більше сердець, життів, сімей  та церков.

     Щиро,
     Михайло Паночко
     старший єпископ ЦХВЄУ

Попередня Медичне обладнання на суму понад $800 тис. передали церкви християн віри євангельської США лікарям Головного військового клінічного госпіталю України
Наступна Церква села Липне відсвяткувала 90-річчя

Вам також може сподобатися

Звернення єпископів

Роль християнства в Україні: здобутки, втрати, перспектива

     Оглядаючи більш як тисячолітню історію християнства в Україні, ми можемо побачити його надзвичайно складну та тернисту дорогу.Шляхи проникнення християнства на Русь, особливості поширення й становлення християнства на українських землях досліджувалися багатьма поколіннями вчених, зокрема такими, як: М. Грушевський, Д. Лихачов, І. Крип’якевич, Г. Хоткевич та інші.

Звернення єпископів

Співчуття

Старший єпископ Михайло Паночко та Комітет єпископів  Церкви християн віри євангельської України висловлюють єпископу Олександру Бабійчуку щире співчуття з приводу смерті його матері – Антоніни Софронівни.

Звернення єпископів

Плачте з тими, хто плаче

Писати ці рядки мене спонукала тривожна звістка про сотні поранених молодих хлопців, яких привезли і везуть у Київський військовий госпіталь, що на пров. Щорса. І не тільки в Києві, але й у Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах України лікарні наповнюють покалічені, обпалені, розбиті тіла і душі молодих хлопців. Вирішив відвідати і особисто поспівчувати обпаленим війною людям. Мені допомогла у цій справі сестра Тамара Миколаївна, яка пропрацювала у військовому шпиталі Києва більше 36 років.