Травень 30, 2012 0 122 Переглядів

На Рівненщині більше 50 жінок-вдів побували у таборі відпочинку

За тиждень часу жінки знайомилися, ділилися розповідями про своє життя і перебували у молитві. «Тут у таборі я зрозуміла, що не одна така, а нас багато, – ділиться учасниця табору Марія. – Ми розуміємо одна одну. Тут я виплакалася досхочу. Плакала з тими, хто плаче, і раділа з тими, хто радіє. Мені було так добре, що цього не висловиш словами. Такого тепла я не мала ніколи в житті».

Чи не вперше в історії проведення подібних таборів служителі церкви ХВЄ з Рівного – єпископ Віктор Боришкевич та диякон помісної церкви Григорій Хомич – провели служіння спомину. Так сталося, що жінки від’їжджали до табору якраз у неділю, коли у їхніх церквах подавалося причастя. Тож розуміючи те, що вони його зі скорботою і відчуттям провини пропускають, служителі вирішили виправити ситуацію.

На щоденних богослужіннях часто згадувалася біблійна історія про вдову, яка приходила до Єлисея за допомогою. Петро Цинко, районний пресвітер Здолбунівського району, наголошував: «Як і вдова, яка мала горня оливи, так і ви, сестри, майте надію, що не полишені, що не бідні, а таки є у вас надія та віра, а Бог сильний і те маленьке перетворити у велике».
На вечорі свідчень вражали відверті історії із реального нелегкого життя вдів. Світлана з Кузнєцовська не раз переконувалася у вірності Бога. Жила небагато, але на необхідне вистачало. Як каже, Бог сам поповнював, чого не було. «Одного разу я разом із сусідкою купила однакову міру муки, – згадує Світлана. – Тільки, диво, у сусідки мука досить швидко закінчилася, хоча користувалися ми приблизно однаково, а у мене – коли не прийду – мука із мішка, наче не зникає».
Одна з наймолодших вдів не могла говорити, бо плакала, коли свідчила. Їй часто доводилося переживати докори від сусідів, знайомих. Мовляв, вдова, а диви, її діти найкраще вдягнені. «Бо моїх дітей одягає Господь», – спокійно говорила вона у відповідь.
Провідав табір і пастор із с. Карпилівка Володимир Бричка разом із 15 вдовами. Кому як не йому знати долю вдів, адже у його церкві таких аж 80. Разом з іншими служителями він звершив молитву за вдів, а, підбадьорюючи жінок, висловив нестандартну думку: «Тяжко розлучатися з віруючим чоловіком, однак уявіть, що ваш чоловік у відрядженні». Відрядження – це відрадно, бо буде зустріч…
Організаторами табору є відділ жіночого служіння від церкви ХВЄ Рівненщини у співпраці із церквою «Свята Трійця», що у Рівному.
За матеріалами Нелі БІЛЕЦЬКОЇ

Попередня «Скажіть собі, що я як-небудь не вмію!»
Наступна У Рівному вчилися перекладу Євангелія для іноземних народів

Вам також може сподобатися

Новини регіонів

Кузнецовськ: церква у місті атомників пережила духовну зливу

     У травні на Рівненщині та Волині пройшли сильні дощі з грозами. Милосердний Господь зросив землю, а також, не залишив без життєдайної води – Його Святого Слова  серця свого народу.  Зокрема, у церкві ХВЄ у місті-супутнику Рівненської АЕС – Кузнецовську, недільний день 24 травня 2015 р видався щедрим на гостей та благословенні зібрання.

Новини регіонів

Поблизу Луцька відбувся третій з’їзд волинської молоді ХВЄ

     З 8 по 10 серпня село Рованці, що поблизу м. Луцька, приймало близько 1500 молодих людей з усієї Волині. Це вже третій подібний з’їзд під егідою обласного об’єднання ХВЄ. Цьогоріч він пройшов під гаслом «Отож, сину мій, зміцняйся в благодаті, що в Христі Ісусі вона!» (2Тим.2:1).

Новини регіонів

Служение без служения, или что ожидают люди от церковных собраний


Анатолий Николаевич Козачок родился на Волыни, в селе Воегоща Камень-Каширского райо­на. Его супруга родом из Луцка, у них четверо де­тей – два мальчика и две девочки. После службы в армии некоторое время был на миссии в Карелии, в 1993 году поступил в Киевский Библейский Институт, после окон­чания которого прошёл обучение в Евангельской Теологической Семина­рии. С 1998 года является пастором киевской Церкви «Филадельфия». В 2010 году был избран старшим пресвитером Киевского городского Объединения Церквей ХВЕ.