Грудень 7, 2017 2 308 Переглядів

СТОП-ІНТЕРНЕТ!

Раніше (усього пару десятків років назад) діти грали на свіжому повітрі в рухливі ігри, футбол, хокей, каталися взимку на санчатах, лижах, ковзанах, просто бігали… Тепер же сучасні технології призвели до того, що діти сидять по домівках і гуглять простори Інтернету.
Настільки швидко комп’ютерні технології розвиваються, що в мовні словники ще не ввели нові слова, пов’язані з сучасними комп’ютерними назвами.
Молоді люди поступово замінили реальність на віртуальність, проміняли прогулянки на природі на «прогулянки» в комп’ютерному просторі. Може варто сказати «СТОП!»? Варто негайно зупинитися!? І сказати це не комусь, а насамперед – собі. Варто нарешті відірвати погляд від екрану і перестати набирати текст на своєму iPhone з неймовірною швидкістю. Доходить до смішного: люди спілкуються одне з одним і водночас тримають айфони і там також «спілкуються». Той, хто вживу прийшов поспілкуватися, мусить чекати, бо співрозмовник отримав «важливе» повідомлення і йому треба негайно відповісти. Люди йдуть, їдуть і розмовляють самі з собою… Та ж ні, то вони по мобільнику з кимось спілкуються… А некомпетентна людина з минулого століття подумала б, що то душевно хворий якийсь сам з собою розмовляє. А може дійсно ми стаємо отими душевно хворими, самі того не розуміючи?
* * *
Віртуальне спілкування майже повністю витіснило реальне спілкування. Дівчинка-школярка йде на зупинку автобуса зранку (в школу їхати) і кожного разу безперервно розмовляє по мобільнику. Я декілька раз бачив її з мобілкою біля вуха і нарешті поцікавився: з ким вона має таку важливу розмову від самого рання? «Та з однокласницею…». Ця однокласниця також йде на цю ж зупинку шкільного автобуса… Така нагальна потреба? Навряд чи. Просто звичка: якщо є телефон, та ще наворочений гаджет, треба по ньому постійно говорити чи клацати… Людина йде по вулиці, вона нічого не бачить і не чує, окрім екрану айфону.
* * *
«Так говорить Господь: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!»» (Єремії, 6:16). Ці слова написані пророком ще за декілька тисяч років до того, як з’явилися комп’ютери, але саме ці пророчі слова якнайкраще стосуються кожного з нас. Юначе, може варто нарешті вийняти з вух навушники, зупинитися і завмерти не для того, щоб зробити чергове хвацьке фото чи селфі для твого блогу в інстаграмі чи фейсбуці, а для того, щоб почути природу, побачити Бога… Нарешті прислухатися до свого серця. Дівчинко, поглянь: яка краса навколо! Треба вміти нею захоплюватися. Просто вдивись у деталі… Але споживач Інтернету міркує так: «Навіщо мені витрачати час, зайві кошти і йти кудись розглядати щось у лісі, де холодно, вогко чи ще чого доброго комарі покусають, якщо я можу в своїй кімнаті включити фільм про природу і все побачити в кольорах, яскравіших ніж в реальності?» Лише треба заплатити незначну суму (за один Інтернет) і маєш повний пакет послуг на все інше…
* * *
Маленького хлопчика, який часто сидить за комп’ютером, тато нарешті відірвав від монітору і вивів на природу. Батько в захопленні показує йому синичку на гілці дерева. Хлопчик так нехотя приглянувся, маленька пташка, не розглянеш, він протягнув руку вперед і зробив звичний рух пальцями, щоб збільшити картинку. Забув, що то не екран монітору комп’ютера… Мозок запрограмований не на живу природу, а на віртуальну…
* * *
Безперечно, темп сучасного життя вимагає нових технологій, і ми вже не можемо уявити, як обійтися без мобільного телефону, хоч ще десять років назад обходилися прекрасно. Сьогодні лише одиниці пишуть листи на папері, які треба покласти в конверт і відправити звичайною поштою. Тож стільки мороки! Значно швидше (буквально миттєво) можна потелефонувати або послати електронного листа. Це надбання, перевага? Так. І одночасно приходить розуміння, що й втрата. Плюси в одному призводять до мінусів в іншому. До речі, почув інформацію, що комп’ютерні боси в Америці усіляко оберігають своїх дітей в школі від користування їхніми ж техногенними інноваціями. Бо шкідливо для юного організму!!!
* * *
Я не борець з комп’ютером, бо й цей текст набираю завдяки ньому, і робота у мене пов’язана з комп’ютером. Я не стану його трощити (хоч інколи це хочеться зробити). Але в усьому мусить бути здоровий глузд, якого юним душам не вистачає. Вони просто його ще не надбали. Тому повірте моєму досвіду, послухайте старших людей, вони поганого не порадять. Інтернет, комп’ютеризація – це свого роду клоака, яка затягує (засмоктує) молодих людей, змінюючи мислення (Богом даного розуму) на штучний інтелект. Саме комп’ютеризація кожної молодої людини (врешті глобалізація усього суспільства) – ціль диявола, щоб заволодіти свідомістю людей і в подальшому легко управляти ними, як маріонетками. Це засіб насадження того, що хоче ворог.
А Ісус Христос хоче дати нам життя, Свій мир. Навіть якщо ви потім зрозумієте, що є добро, а що – зло, противитися злу не стане сили, бо вона вся висмоктана через екран монітора. Тому варто запасатися маслом, яке пропонує Слово Боже (читайте притчу про десять дівчат). Втратив час, не зупинився вчасно, не побачив, не почув, що пропонує (каже) Бог, а життя вже позаду… Тож не марнуймо життя, не біжімо стрімголов вперед, нічого не бачачи, окрім екрану комп’ютера і свого егоїзму. Друже, є люди, які потребують твоєї допомоги, живого спілкування саме з тобою. Врешті ти сам потребуєш цього, хоч можливо ще цього й не розумієш. У тебе сімсот «друзів» в соціальній мережі Інтернету, а в житті? Тільки чесно…
Геннадій Андросов

Попередня Євангелізаційна газета «Жива надія» - 2016 рік
Наступна Не живіть минулим

Вам також може сподобатися

Жива надія
Жива надія

Євангелізаційна газета «Жива надія» – 2016 рік

PDF файли. «Жива надія» – 2016 рік

Жива надія

ЯК МАКСИМАЛЬНО ЕФЕКТИВНО ВИКОРИСТАТИ ЛІТО ГОСПОДНЄ СПРИЯТЛИВЕ?

«ЧОМУ ДЕЯКІ ЦЕРКВИ НЕ ХОЧУТЬ ПРОВОДИТИ ДИТЯЧІ ТАБОРИ?» – запитав