Листопад 26, 2015 1 982 Переглядів

Співчуття

    Старший єпископ Михайло Паночко та Комітет єпископів  Церкви християн віри євангельської України висловлюють єпископу Олександру Бабійчуку щире співчуття з приводу смерті його матері – Антоніни Софронівни.

    Разом із чоловіком Іваном Бабійчуком, який у суворі часи радянського режиму звершував служіння в п’ятидесятницькій церкві, Антоніна Софронівна виховала трьох синів. Вона вірно допомагала чоловіку у пастирському служінні та була для всіх гарним прикладом християнського життя.

     Ми молимося про Господню втіху для Вас та всієї родини, дорогий брате. Нехай Бог зміцнить вас у вірі та очікуванні нової зустрічі у Небесному Батьківському домі.  

Попередня Газета «Голос надії»
Наступна Інструменти, необхідні для заснування нових церков, разом шукали служителі центрального регіону

Вам також може сподобатися

Звернення єпископів

Михайло Паночко: «Просвітницька роль Церкви»

   (Виступ під час круглого столу в Національній академії державного управління при Президентові України)

   Наша тема: «Просвітницька роль Церкви у становленні модерної української політичної нації». Роздумуючи над нею, ми мусимо знайти правильну відповідь на питання, що означає просвітництво, для того, щоб мати вплив на становлення сучасної української політичної нації.

Звернення єпископів

Відійшов у вічність доктор Арнольд Ластінгер

Старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко надіслав співчуття дружині та родині Ластінгер з приводу смерті дорогої людини, почесного президента Євангельської теологічної семінарії (м. Київ), доктора Арнольда Ластінгера. Він проповідував Євангеліє Ісуса Христа майже шість десятиліть, з них 45 років був пастором помісної церкви.

Звернення єпископів

Плачте з тими, хто плаче

Писати ці рядки мене спонукала тривожна звістка про сотні поранених молодих хлопців, яких привезли і везуть у Київський військовий госпіталь, що на пров. Щорса. І не тільки в Києві, але й у Запоріжжі, Дніпропетровську та інших містах України лікарні наповнюють покалічені, обпалені, розбиті тіла і душі молодих хлопців. Вирішив відвідати і особисто поспівчувати обпаленим війною людям. Мені допомогла у цій справі сестра Тамара Миколаївна, яка пропрацювала у військовому шпиталі Києва більше 36 років.