Квітень 29, 2015 0 18 Переглядів

Що робити, коли не знаєш, що…?

     Почнемо із зворотнього: що робити, коли багато справ? Пригадую одного старшого чоловіка, який давав таку пораду: «коли маєш сім робіт на день, то дві зроби, а п’ять залиш… – і  після паузи – за все життя дуууже багато роботи залишиш…» Проте, його філософія праці була скоріше всього жартом, оскільки своє життя закінчив на полі, йдучи за плугом…

     А тепер про те, що робити, коли не знаєш що… Подібне трапляється і ніхто з нас не виняток. Так буває: ситуація, момент, обставини…, що там ще впливає на нашу вимушену зупинку???

     Погодьмося – ми готові багато віддати за одну єдину пораду – що робити, що далі??? До речі, про подібне вголос не говоримо. Чому? Щоб не видаватися слабаками, адже у нас усе ок! Аварійку, як правило, не вмикаємо – просто призупиняємося на узбіччі і не реагуємо на тих хто мчить мимо нас, ніби маючи ціль… Так що далі?

     — Господи, що мені робити…? — це молода людина до Христа з питанням. Насправді, юнак знав що і як робити, і навіть мав успіх та матеріальне благополуччя. (Мт. 19-16)

     Питання «що робити» як правило, стосується не роботи, як такої, а глибокого внутрішнього пошуку себе, нового одкровення від Бога, чіткого бачення цілі.

     — Господи, що накажеш мені робити…? – це Савл по дорозі у Дамаск із конкретною ціллю. Він знав, що має робити, листи-доручення при ньому але…, що маю робити? (Дії ап.9-6)

     — Я йду ловити рибу – це апостол Петро. Ціла ніч тяжкої праці. Марно, жодної рибки… Він знав, що робити?

     — «Що робити?» — це письменник-філософ Чернишевський у пошуках відповіді на одвічні питання внутрішнього, духовного запиту.

     26-й президент США Теодор Рузвельт для себе це питання вирішував так: «роби, що можеш, з тим, що у тебе є, там, де ти є…»

     Варто закидати невода, навіть тоді, коли риба не ловиться. Ніч невдалої рибалки всеодно закінчиться, а на березі Хтось вже розпалив багаття, гукає до стомлених невдачею рибалок…

     Не можеш йти по воді – кидайся у хвилі й пливи. Це ти точно зможеш. На березі Христос….

     Що робити???

Попередня Михайло Паночко взяв участь Лондонській консультації щодо гуманітарної кризи на Донбасі
Наступна Курс «Християнське життя та свідчення» пройде у Львові!

Вам також може сподобатися

Роздуми

Мистецтво вміти жити

Сьогодні, як ніколи, треба вміти жити. І це вміння цінується більше, як вища освіта. Таких людей не люблять, але ті, хто не любить, в глибині душі їм заздрять. Вони вміють отримати вигоду в будь-якій ситуації, виходять сухими з будь-якої проблеми. Про них кажуть: «І у воді не тонуть, і у вогні не горять». Вони задарма або за півціни нічого не будуть робити. З такими людьми не пропадеш. Одним словом, вміють жити!

Впевнений, що такі люди навіть в умовах теперішньої кризи зуміють непогано прожити. Вони і біду повернуть на свою користь.

Але таких людей не так вже й багато. А що ж робити тим, хто не вміє жити? Вчитися! Нині стільки вже пропонується книжок та відеосемінарів на тему, як досягнути успіху в житті, що дивуєшся, чому ще є невдахи. Напевне, лінуються вчитися мистецтву «правильно» жити.

І на фоні усіх тих сучасних героїв якось блідне постать апостола Павла. Хоча, варто зауважити, що замолоду, тоді, коли був відомий як Савл, він умів жити. Навіть досягнув деяких висот, був шанованою людиною в певних колах і перед ним відкривалося чудове майбутнє як стосовно кар’єри, так, ймовірно, й матеріальних благ. Але несподівано Савл змінює напрям свого руху, поводиться ой як нерозумно. Він свідомо відмовляється від райдужних перспектив, терпить зневагу, переслідування, нерозуміння, фізичні недуги. Дивний чоловік!

Роздуми

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

       Дороги як долі – різні. З горами й долами, з несподіваними поворотами, з ямами й камінням, — все, як на дорозі, все як у житті.

Роздуми

Чудеса без чудес

Той, з ким стається чудо, про це не знає.

Мудреці Талмуду

Мені, як християнину, іноді буває соромно і незручно за себе. Це буває, коли чую свідчення про особливі чуда в житті віруючих, читаю про це в християнських періодичних виданнях та книгах. Коли одночасно зі сльозами вдячності Богові за особливі переживання, відкриття, здійснені чудеса в житті наркоманів, злочинців, смертельно хворих, чую, як по щоці котиться сльоза розчарування: «Господи, а чому ж у мене такого немає?!»