Ярослав Демко: «Іспанія, на краю Європи, стала для нас тим краєм світу, до якого заповідав Своїм учням іти Христос»
ВІД РЕДАКЦІЇ: Історія церкви – це не тільки люди, які жили до нас, це також і наші сучасники, брати та сестри, які трудяться на ниві Божій. Наш кореспондент Геннадій Андросов записав свідчення старшого пресвітера об’єднання українських церков ХВЄ в Іспанії «Спасіння Боже» Ярослава Демка, яке ми пропонуємо до вашої уваги.
«Народився я у Львові в 1976 році, у християнській сім’ї. Тато – служитель церкви. Моя бабуся покаялася ще в 1928 році. Тобто по татовій лінії я віруючий в третьому поколінні, а по маминій лінії – в четвертому. Отже, я зростав у благословенній Богом родині, бачив побожне життя своїх батьків, також бачив чудеса, які Бог робив у моєму власному житті.
Пам’ятаю, як був маленьким і мав високу температуру (поза сорок), мама ніяк не могла її збити. До нас прийшов брат Олександр, він взяв мене на руки і запитав: чи вірую я, що Ісус Христос може мене зцілити? Я відповів, що вірую, хоч до кінця не розумів усіх тонкощів віри. Він помолився, а потім віддав мене мамі. Я був вже здоровим, бо внутрішньо відчув, як температура спала. Потім, якщо щось тільки в моєму житті ставалося (чи хвороба, чи проблема), я вже сам скоро біг в кімнату, де проходила молитва, і взивав до Бога. І явно бачив відповідь від Господа. Я змалку пересвідчився, що Бог живий, реальний, Він відповідає на молитви (навіть миттєво). Таким чином Бог формував мою віру, готуючи до майбутнього служіння.
Я свідомо прийняв Завіт з Богом у 19-річному віці. Ніколи не думав, що стану пастором церкви, але Божі плани – не наші. Хотів завжди бути покірним волі Божій. Спочатку співав у молодіжному хорі, проповідував. Вчився в училищі на закрійника-модельєра. Зі мною у хорі співала дівчина Зоряна, з якою у 22-річному віці одружився.
Якось мені потелефонував друг Андрій, який був на той час в Іспанії, і запросив приїхати до нього, бо знайшов роботу. Тоді було просто оформити візу і буквально за два тижні ми з дружиною уже приїхали до Іспанії. Хотілося бути у зібранні християн, приходили в іспанські церкви, але не розуміли їхньої мови, то ж почали робити зібрання у квартирі. Спочатку нас було четверо українців.
Через десять місяців ми повернулися в Україну, де моя дружина Зоряна народила двійнят, хлопців. Хотілося залишитися вдома, та плачевна економічна ситуація примусила знову поїхати до Іспанії у Мадрид. Цього разу я поїхав один, там зіткнувся із труднощами, які вдалося здолати з Божою допомогою: деякий час був в Іспанії нелегально, але згодом отримав папери, влаштувався на роботу, взяв в оренду житло і перевіз сім’ю. Відвідував домашні служіння християн-українців на квартирі брата Романа Співака. Ми побачили, що люди почали каятися.
Одного разу нам сказали, що в Іспанію приїхали ще три брати, які покаялися в тюрмах України. Це був Ігор Стадник, Петро Драбик і ще один брат. І ми разом так почали збиратися.
У 2002 році в Іспанію з України приїхав пастор Ярослав Емха. Він зібрав віруючих і зареєстрував церкву «Слава Божа». Під час його служіння каялися люди, церква дуже гарно й швидко зростала, але настав час пастору повернутися до своєї сім’ї. Старшим поставили Ігоря Стадника, однак незабаром багато з членів громади зауважили, що він почав проповідувати вчення, з яким вони не можуть погодитись. Довелося знову викликати до Іспанії старшого пастора. Провели членське, і люди виступили проти подальшого несення служіння Ігорем Стадником, однак він не погодився віддати документи на зареєстровану церкву. Щоб уникнути подальших суперечок і зберегти мир ми написали заяви про вихід з церкви «Слава Божа».
Деякий час збиралися у мене вдома, але людей ставало все більше, і ми вирішили проводити зібрання у місцевому парку, просто неба. Три місяці тривали такі служіння, які можна було назвати євангелізаційними: ми співали християнські пісні, молилися, проповідували й у зібрання почали приходити і каятися нові люди. Та зрештою зняли в оренду приміщення для церкви. Ярослав Богданович Емха був змушений залишитися з нами ще на три роки, щоб налагодити в церкві всі напрямки служінь.
У 2005-му зареєстрували нашу церкву під назвою «Спасіння Боже». У 2008-му громада обрала мене на випробувальний термін, а через один рік мене рукопоклали на пасторське служіння, яке несу до сьогоднішнього дня.
До нас приходять люди, які відірвані від сімей, батьківщини, рідної мови, і саме у християн, в нашій громаді, вони знаходять осередок спілкування. Цілий тиждень українці працюють серед іспанців і їм хочеться хоча б раз на тиждень поспілкуватися з земляками. Багато з них казали, що вони б ніколи не прийшли до пізнання істинного Бога в Україні, бо вважали, що подібні зібрання християн – сектантство, але в Іспанії вони кардинально змінили свої погляди, саме тут вони змогли відкрити своє серце для сприйняття Євангелія.
Фактично на кожному богослужінні у нас в Мадриді каються нові люди, а загалом на служіння приходить до 200 віруючих. Це не тільки українці, але й росіяни, білоруси, вірмени та іспанці також. Поки що ми збираємося в орендованому Домі молитви, та збираємо фінанси на власне приміщення, бо тут зала вже переповнена.
Господь бажає всіх людей спасати, щоб кожен прийшов до пізнання істини. І для багатьох українців план Божий у тім, щоб на чужій землі вони покаялися і прийшли до пізнання правди Божої! Одна жіночка, вчителька, працювала тут, покаялася, потім поїхала назад, у своє село, в Україну. Поки що вона там єдина євангельська християнка, але щиро вдячна Господу, що тоді приїхала до Іспанії…
На сьогодні ми проводимо регулярні служіння українських церков у 14 містах в Іспанії, які об’єднані під назвою «Спасіння Боже». Усі збираються в орендованих приміщеннях. Прошу молитися, щоб Бог допоміг нам придбати власний Дім молитви. Це буде перший Дім молитви української церкви в Іспанії! Так склалося, що саме церква в Мадриді є головним осередком об’єднання українських церков «Спасіння Боже». Ми плануємо відкрити Біблійну школу при новому Домі молитви в Мадриді, також плануємо йти далі зі Словом Божим, у Португалію. Там багато наших українців, емігрантів, які потребують спасіння.
Так склалося, що саме Іспанія, на краю Європи, стала тим краєм світу, до якого заповідав Своїм учням йти Ісус Христос з проповіддю Євангелія (Дії Апостолів, 1:8, 13:47). Невідомо, чи апостол Павло дійшов до Іспанії, але тут сьогодні проповідується живе Євангеліє. Сюди тепер приїжджають молоді місіонери з України, які ревно взялися до найблагороднішої праці на землі – звіщати Євангеліє, проповідувати спасіння в Ісусі Христі. Я вірю, що наші плани є у волі Божій, і ми молимося, щоб Бог надалі благословив нашу працю і розширив межі для проповіді Євангелія в Іспанії, Португалії та інших країнах Західної Європи. Українці – унікальний народ, вони є скрізь, по цілому світу. Вважаю, що саме українці є Божим благословенням для інших країн, де вони проживають в еміграції. І скрізь, де українці, є й українські церкви».
Вам також може сподобатися
Михайло Паночко привітав новообране керівництво білоруського п’ятидесятницького братерства
Старший єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко надіслав на ім’я начальствуючого єпископа Об’єднаної Церкви ХВЄ в Білорусі Сергія Цвора
Бог поруч! — свідчила молодь Рівненщини дітям на Миколаївщині
Впродовж 21-28 червня 2023 року молодь Здолбунова, що на Рівненщині,
«Кожне втрачене дитяче життя – це втрачені мрії» – свідчення Віри Панас
Мене звати Віра, я щаслива дружина і мама чотирьох дітей.