Жовтень 29, 2018 11 1718 Переглядів

Ярослав Демко: «Іспанія, на краю Європи, стала для нас тим краєм світу, до якого заповідав Своїм учням іти Христос»

ВІД РЕДАКЦІЇ: Історія церкви – це не тільки люди, які жили до нас, це також і наші сучасники, брати та сестри, які трудяться на ниві Божій. Наш кореспондент Геннадій Андросов записав свідчення старшого пресвітера об’єднання українських церков ХВЄ в Іспанії «Спасіння Боже» Ярослава Демка, яке ми пропонуємо до вашої уваги.

«Народився я у Львові в 1976 році, у християнській сім’ї. Тато – служитель церкви. Моя бабуся покаялася ще в 1928 році. Тобто по татовій лінії я віруючий в третьому поколінні, а по маминій лінії – в четвертому. Отже, я зростав у благословенній Богом родині, бачив побожне життя своїх батьків, також бачив чудеса, які Бог робив у моєму власному житті.

Пам’ятаю, як був маленьким і мав високу температуру (поза сорок), мама ніяк не могла її збити. До нас прийшов брат Олександр, він взяв мене на руки і запитав: чи вірую я, що Ісус Христос може мене зцілити? Я відповів, що вірую, хоч до кінця не розумів усіх тонкощів віри. Він помолився, а потім віддав мене мамі. Я був вже здоровим, бо внутрішньо відчув, як температура спала. Потім, якщо щось тільки в моєму житті ставалося (чи хвороба, чи проблема), я вже сам скоро біг в кімнату, де проходила молитва, і взивав до Бога. І явно бачив відповідь від Господа. Я змалку пересвідчився, що Бог живий, реальний, Він відповідає на молитви (навіть миттєво). Таким чином Бог формував мою віру, готуючи до майбутнього служіння.

Я свідомо прийняв Завіт з Богом у 19-річному віці. Ніколи не думав, що стану пастором церкви, але Божі плани – не наші. Хотів завжди бути покірним волі Божій. Спочатку співав у молодіжному хорі, проповідував. Вчився в училищі на закрійника-модельєра. Зі мною у хорі співала дівчина Зоряна, з якою у 22-річному віці одружився.

Якось мені потелефонував друг Андрій, який був на той час в Іспанії, і запросив приїхати до нього, бо знайшов роботу. Тоді було просто оформити візу і буквально за два тижні ми з дружиною уже приїхали до Іспанії. Хотілося бути у зібранні християн, приходили в іспанські церкви, але не розуміли їхньої мови, то ж почали робити зібрання у квартирі. Спочатку нас було четверо українців.

Через десять місяців ми повернулися в Україну, де моя дружина Зоряна народила двійнят, хлопців. Хотілося залишитися вдома, та плачевна економічна ситуація примусила знову поїхати до Іспанії у Мадрид. Цього разу я поїхав один, там  зіткнувся із труднощами, які вдалося здолати з Божою допомогою: деякий час був в Іспанії нелегально, але згодом отримав папери, влаштувався на роботу, взяв в оренду житло і перевіз сім’ю. Відвідував домашні служіння християн-українців на квартирі брата Романа Співака. Ми побачили, що люди почали каятися.

Одного разу нам сказали, що в Іспанію приїхали ще три брати, які покаялися в тюрмах України. Це був Ігор Стадник, Петро Драбик і ще один брат. І ми разом так почали збиратися.

У 2002 році в Іспанію з України приїхав пастор Ярослав Емха. Він зібрав віруючих і зареєстрував церкву «Слава Божа». Під час його служіння каялися люди, церква дуже гарно й швидко зростала, але настав час пастору повернутися до своєї сім’ї. Старшим поставили Ігоря Стадника, однак незабаром багато з членів громади зауважили, що він почав проповідувати вчення, з яким вони не можуть погодитись. Довелося знову викликати до Іспанії старшого пастора. Провели членське, і люди виступили проти подальшого несення служіння Ігорем Стадником, однак він не погодився віддати документи на зареєстровану церкву. Щоб уникнути подальших суперечок і зберегти мир ми написали заяви про вихід з церкви «Слава Божа».

Деякий час збиралися у мене вдома, але людей ставало все більше, і ми вирішили проводити зібрання у місцевому парку, просто неба. Три місяці тривали такі служіння, які можна було назвати євангелізаційними: ми співали християнські пісні, молилися, проповідували й у зібрання почали приходити і каятися нові люди. Та зрештою зняли в оренду приміщення для церкви. Ярослав Богданович Емха був змушений залишитися з нами ще на три роки, щоб налагодити в церкві всі напрямки служінь.

У 2005-му зареєстрували нашу церкву під назвою «Спасіння Боже». У 2008-му громада обрала мене на випробувальний термін, а через один рік мене рукопоклали на пасторське служіння, яке несу до сьогоднішнього дня.

До нас приходять люди, які відірвані від сімей, батьківщини, рідної мови, і саме у християн, в нашій громаді, вони знаходять осередок спілкування. Цілий тиждень українці працюють серед іспанців і їм хочеться хоча б раз на тиждень поспілкуватися з земляками. Багато з них казали, що вони б ніколи не прийшли до пізнання істинного Бога в Україні, бо вважали, що подібні зібрання християн – сектантство, але в Іспанії вони кардинально змінили свої погляди, саме тут вони змогли відкрити своє серце для сприйняття Євангелія.

Фактично на кожному богослужінні у нас в Мадриді каються нові люди, а загалом на служіння приходить  до 200 віруючих. Це не тільки українці, але й росіяни, білоруси, вірмени та іспанці також. Поки що ми збираємося в орендованому Домі молитви, та збираємо фінанси на власне приміщення, бо тут зала вже переповнена.

Господь бажає всіх людей спасати, щоб кожен прийшов до пізнання істини. І для багатьох українців план Божий у тім, щоб на чужій землі вони покаялися і прийшли до пізнання правди Божої! Одна жіночка, вчителька, працювала тут, покаялася, потім поїхала назад, у своє село, в Україну. Поки що вона там єдина євангельська християнка, але щиро вдячна Господу, що тоді приїхала до Іспанії…

На сьогодні ми проводимо регулярні служіння українських церков у 14 містах в Іспанії, які об’єднані під назвою «Спасіння Боже». Усі збираються в орендованих приміщеннях. Прошу молитися, щоб Бог допоміг нам придбати власний Дім молитви. Це буде перший Дім молитви української церкви в Іспанії! Так склалося, що саме церква в Мадриді є головним осередком об’єднання українських церков «Спасіння Боже». Ми плануємо відкрити Біблійну школу при новому Домі молитви в Мадриді, також плануємо йти далі зі Словом Божим, у Португалію. Там багато наших українців, емігрантів, які потребують спасіння.

Так склалося, що саме Іспанія, на краю Європи, стала тим краєм світу, до якого заповідав Своїм учням йти Ісус Христос з проповіддю Євангелія (Дії Апостолів, 1:8, 13:47). Невідомо, чи апостол Павло дійшов до Іспанії, але тут сьогодні проповідується живе Євангеліє. Сюди тепер приїжджають молоді місіонери з України, які ревно взялися до найблагороднішої праці на землі – звіщати Євангеліє,  проповідувати спасіння в Ісусі Христі. Я вірю, що наші плани є у волі Божій, і ми молимося, щоб Бог надалі благословив нашу працю і розширив межі для проповіді Євангелія в Іспанії, Португалії та інших країнах Західної Європи. Українці – унікальний народ, вони є скрізь, по цілому світу. Вважаю, що саме українці є Божим благословенням для інших країн, де вони проживають в еміграції. І скрізь, де українці, є й українські церкви».

Попередня Молодіжні керівники братерства провели ретрит під час якого  навчалися  та планували
Наступна Церква ХВЄ міста Дубно відзначила 30-літній ювілей від дня освячення Дому молитви

Вам також може сподобатися

Відділ сестринського служіння

Сестринський відділ на Київщині започаткував Школу жіночого служіння

Сестринське служіння церков Київської області обрало за мету допомогти жінкам

Новини

В Україні запроваджено нову процедуру реєстрації релігійних організацій

Набув чинності закон, який запроваджує “єдине вікно” для реєстрації релігійних організацій, змінює

Жива надія

ЯК МИ СВЯТКУЄМО РІЗДВО? ДЛЯ КОГО ЦЕ СВЯТО?

Якщо нашим дітям задати запитання: ЧОМУ ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ РІЗДВО? То