Жовтень 19, 2018 0 155 Переглядів

Нотатки з “Господнього Ковчегу” – церква у місті Ржищеві святкувала День подяки й річницю відкриття Дому молитви

Осінь залила землю теплими бурштиновими кольорами, краєвиди обабіч траси вбирають погляд – така мальовнича пора! Ми приїхали на Свято подяки у Ржищівську церкву, що в Обухівському районі, на подвір’ї нас радо зустрів пастор Олександр Невинниця та запросив до Дому молитви.

Зал поволі наповнювався людьми, серед яких, як виявилось потім, було багато гостей. Більшість з них почували себе як вдома – зрозуміло, що бувають тут часто. Причину такої особливості збагнула під час розмови із  пастором Олександром, який поділився історією виникнення церкви.

Ланцюжок помісних церков

«У 96-му році наша місіонерська група із церкви «Ковчег», що в Києві на Брусиловській, приїхала у Кагарлицький район. Перша церква, яку ми відкривали, розташована у селі Стайки. Через два роки, у 98-му, відкрили церкву в селі Гребені, а ще через два – розпочали постійне служіння в Ржищівському геріатричному пансіонаті, домі престарілих» – розповідає пастор. За його словами помісна церква у місті Ржищеві, яка  з’явилася у 2001 році, у свій час зазнали поневірянь.

«Ми орендували багато приміщень, з яких нас потім виганяли, – розповідає Олександр Невинниця. – Та Бог дав можливість побудувати свій молитовний будинок, який відкрили три роки тому, якраз 14 жовтня. Будували ми його п’ять років».

Можна тільки здогадуватись, яких зусиль коштувало будівництво служителям,  оскільки громада віруючих у Ржищеві поки що невелика – близько півсотні членів, плюс діти і молодь.

Поки горить менора

У Ржищівській церкві, є одна особливість, яку побачиш далеко не у кожній євангельській громаді. На початку зібрання тут запалюють семисвічник – біблійну менору (символ, який згадує Апостол Іван у 4 гл. Об’явлення). 14 жовтня, коли святкували Свято жнив, цю місію урочисто виконав хлопчина, вочевидь, один із вихованців недільної школи.

Відкриваючи святкове зібрання, пастор Олександр, дав слово гостеві зі Стайок – пастору Олексію Терещенко. Він проповідував на основі Лк.17, про десятьох зцілених Ісусом прокажених.  «Як важливо для нас, віруючих людей, почути слово від Бога: «Твоя віра тебе спасла». І як важливо бачити Його спасаючу руку у звичайних побутових ситуаціях», – підкреслив пастор. Співом гарно послужила група прославлення зі Стайок.

Молодий служитель із села Гребені Юрій Опалько наголосив на тому, що збираючись разом ми зміцняємось у силах. Він закликав пильнувати за своїм серцем: «Коли робимо щось добре, не чекаймо, що пожнемо від людини, у життя якої сіяли (тільки розчаруємось!) Чекаймо від Господа, бо коли чинимо щось добре – це для Господа», –  наголосив проповідник. Гості із Гребенів прославили Бога псалмами у виконанні членів великої та дружної сім’ї Опальків.

Коли настала черга гостей з Тарасівки, які приїхали аж з Броварського району, усі в залі застигли уважно слухаючи: чоловічий хор виконав акапельно кілька потужних псалмів, після чого до присутніх  звернувся  пастор Тарасівської  церква «Дім Євангелія» Іван Коханевич. Він згадав притчу про сіяча.
«Ісус каже, що ми – сіячі, зерно – це слово Боже, а ґрунт – слухачі. Проте не забуваймо, що перед тим як сіяти, дуже важливо спочатку приготовити землю. І це є здебільшого наша  соціальна праця», – підкреслив  пастор.

Привітали віруючих помісної  церкви також гості з села Пії, Миронівки, з міста Броварів, місцевої церкви ЄХБ та інших церков. Усі разом звершили щирі молитви подяки.

Замість трипільських ідолів – Ковчег

Як і материнську церкву у Києві, місіонери на чолі з Олександром Невинницею, називали кожну з відкритих церков Ковчегом.

«У Гребенях у нас церква «Ковчег Христа», в селі Витачеві – «Ковчег Святого Духа», у селі Півці – «Божий Ковчег», у Ржищеві «Ковчег життя», – розповідає  пастор Олександр. – Ми віримо, що спасіння буде так само як за часів Ноя: спасуться вибрані Божі в духовному Ковчегу, яким для нас є Ісус Христос».

Як розповів пастор, Ржищев вважається центром православ’я, і водночас є центром язичництва, коріння якого сягає трипільської культури (поряд розташоване село Трипілля, від якого пішла назва цілої епохи в стародавній історії України).

«Так сталося, що  Ржищів – єдиний населений пункт в Україні, де в центрі міста дотепер збереглися трипільські ідоли. Такі поганські обставини та історичний контекст доволі сильно  впливають на духовний стан загалом,– констатує сумний факт пастор Невинниця. –   Багато людей ще вважають п’ятидесятників сектантами, людьми другосортними, тому і не йдуть до церкви».

Однак, як переконаний пастор, попри людські забобони, Господь робить свою роботу у Ржищеві, і це місто на Київщині має велике майбутнє у Божому царстві.

Ірина Столяр

Попередня Як добро перемагає зло в оспіваному Гоголем краї, або історія про те, як виникла церква ХВЄ у селищі Диканька
Наступна Сестринський відділ на Київщині започаткував Школу жіночого служіння

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Євангельські Церкви висловили подяку Президенту та депутатам за заборону пропаганди цигарок

Представники євангельських Церков підтримали ухвалення Закону України №3778-VI про заборону реклами, спонсорства та стимулювання продажу тютюнових виробів.

Новини братерства

Щоденник старшого єпископа: березень 2016

  Перший весняний місяць у робочому календарі старшого єпископа Михайла Паночка відзначився поїздками по регіонах України. Звітні конференції, навчальні семінари, зустрічі як із главами інших конфесій, посадовцями, так і з простими членами церкви – частина щоденної роботи. Далі інформація про деякі з подій березня.

Новини братерства

ВРЦІРО окреслила три завдання для влади і громадян України, щоб нормалізувати ситуацію у країні

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО) оприлюднила 24 березня «Звернення щодо нормалізації суспільно-політичної ситуації в Україні з огляду на внутрішні та зовнішні виклики»