Листопад 11, 2013 2 176 Переглядів

Повнота Христова

    «А з Його (Христової) повноти всі ми одержали, а то благодать на благодать» (Ів.1:16).

     Напевно ми всі відчуваємо швидкоплинність часу, що нестримно несе нас до берега вічності, але правда в тім, що не всі ми віримо в це. Слово Боже, як непомильне і авторитетне для всіх християн (я маю на увазі справжніх), ясно говорить про це. Звичайно, що плин часу нам не зупинити, але розумно його використати ми можемо, і Бог дає нам такий шанс!

    Ні одна книга в світі не несе такої мудрості, правди та любові, як книга Біблія. В одній християнській пісні є такі чудові слова: «Хто Біблію в житті любив, тому не страшна тінь могил. Вона надію нам дає, що нас на небі вічність жде». Дві тисячі років тому Бог послав Свого Сина на нашу землю, щоб нам повернути втрачений зв’язок з Отцем небесним, повернути нам втрачене щастя, а воно в Христі Ісусі!

     «А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать» – говорить апостол Іван. Щось особливе побачили учні Христа, щось набагато більше, ніж вони бачили і чули до цього часу. Учні тільки після воскресіння побачили в Ісусі повноту Божу, і що вона належить всім людям! Належить вона і тобі, дорогий брате, і тобі, дорога сестро!

     Найперше, що побачили учні у своєму Господі – це повноту любові! Ніхто із всіх святих у Старому Заповіті не міг так любити, як любив Христос. Він з любов’ю навчав великі натовпи людей, з любов’ю відкрився одній самарянці, його любов відчували діти і не могли зрозуміти апостоли. Ісус прощав з любов’ю, уздоровлював сліпих, калік, прокажених. З любов’ю кормив кількатисячні зібрання людей. Власне любов побудила Його вмити запилені ноги апостолів, які вели суперечку, хто із них буде найбільшим. Той, хто служить! Бо  любов завжди хоче служити іншим. Його повнота любові особливо проявилася у Гетсиманському саду. «Хай буде воля Твоя, Отче», – звучала молитва у північній тиші.

     Його любові вистачило на всіх, і на тих, хто його, невинного, видали Пилату, і на тих, хто кричав зі злобою: «Розіпни Його, розіпни!» Вистачило її і на тих, хто вбивав цвяхи в Його святі руки. А Христова молитва на хресті: «Отче прости їм, бо не знають, що роблять» – хіба це не доказ Його повноти?! Все, що переніс Ісус на землі від людей, – а це погордження, приниження, зневага, заздрість, наклепи, ненависть, злоба, обплювання, бичування та розп’яття жорстоке – не змогло похитнути його повноти любові, не змогло вичерпати її. І ця повнота любові Христової належить і вам. Адресована вона і готова вилитися у ваші серця Духом Святим. Тільки повірте в Нього, повірте в Його Слово, відкрийте перед Ісусом своє замучене та знедолене серце, і повнота Його любові поллється у вашу душу.

     Господь дуже бажає наповнити наші серця своєю любов’ю, щоб ми могли любити своїх дружин, своїх чоловіків, своїх дітей, батьків та ближніх, любити свою країну. Любити так, як любив Він! Власне ця істина несе в собі великі переміни в серці, у відносинах з ближніми. Ось чому Христос заявив «що перша заповідь є найголовнішою», бо на ній стоять Закон і Пророки. Друга істина – повнота Його благодаті на благодать – означає повне спасіння людини, яка покаялася і увірувала в Ісуса Христа як власного спасителя. Це підтверджує апостол Павло у листі до Єфесян 2:8 та у листі до Тита 2:11.

     На жаль багато людей, що звуться християнами не мають впевненості у спасінні своєї душі, і це їх наштовхує на те, щоб заслужити спасіння (ходінням до церкви, добрими ділами, постами, пожертвами та іншими подвигами душі). І виходить так, ніби Христосової повноти благодаті замало для спасіння нашого, а це не відповідає Святому Письму, де ясно сказано: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від діл, щоб ніхто не хвалився, то дар Божий!» (Еф. 2: 8-9). Господь не потребує нашої праведності, чи нашої святості. Він Сам хоче дати нам Свою праведність та свою святість, віруймо!

     Найбільше, що Господь чекає від нас – це просто повірити в Його Слово, в повноту Його любові, в повноту Його благодаті, яка має силу спасти душі наші: «Бо ви дорого куплені, не тлінним сріблом або золотом – але дорогоцінною кров’ю Ісуса Христа, як непорочного і чистого ягняти» (1Пет.1:19). Бог Отець прийме кожного із нас ради свого Сина Ісуса Христа. Власне в Сина свого Бог Отець вложив всю повноту Божества, всю повноту любові та благодаті, повноту мудрості, сили та влади, щоб через Нього ви були спасенні, освячені примирені з Богом, усиновлені й запечатувані Святим Духом. Проблема багатьох християн у житті через одне – не читають Євангелії, не роздумують над її істинами, не відкривають свого серця перед Богом, сумніваючись у Слові Божім, і повнота Його благодаті проходить мимо, подібно до Ісуса, який проходив мимо сліпого Вартімея. І якби Вартімей мовчав, не кликам би Ісуса, то до смерті був би сліпим. Але він, почувши від людей, що Ісус проходить мимо нього, заголосив: «Ісусе, сину Давидів, змилуйся наді мною» (Лк. 18:38). Люди сварилися з ним, щоб замовк, а він ще більше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» Ісус зупинився і уздоровив його, повернув повністю зір сліпому! Ісус той самий і сьогодні. Немає нашої молитви, нашого звернення до Нього, і дуже хоче всім допомогти.

     Бо у Ньому є вся повнота благодаті і вона належить всім – хто увірує в Нього. Хай Боже благословення спочиває на вас!

Попередня Конференція одкровень для жінок Києва
Наступна У Києві розпочав роботу Східноєвропейський Лідерський Форум

Вам також може сподобатися

Роздуми

Рассуждая о Теле Господнем

Продолжая размышления о Вечере Господней (см.начало), хочется обратить внимание на то, что Павел начинает речь об этом с довольно простых и банальных моментов. Он возмущен тем, КАК проходит вечеря.

“Так вот, хотя вы и собираетесь вместе, это нельзя назвать трапезой Господа. Каждый из вас налегает на собственную трапезу. И вот один уходит голодный, а другой сыт и напивается” (1 Кор. 11:20-34. РВ).

Роздуми

Від любові до ненависті один крок?

     У світі кажуть, що від любові до ненависті один крок. Якщо любов справжня (згідно Євангелії), то така приказка ніяк не відповідає правді. Один крок, тому що по суті любові як такої не було, тому й до ненависті недалеко. Нам знайоме слово «ненависть», а його значення?

ХРИСТИЯНСЬКА ПОЕЗІЯ

Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди І бовваніла скеля, як мара.