Листопад 11, 2013 2 72 Переглядів

Повнота Христова

    «А з Його (Христової) повноти всі ми одержали, а то благодать на благодать» (Ів.1:16).

     Напевно ми всі відчуваємо швидкоплинність часу, що нестримно несе нас до берега вічності, але правда в тім, що не всі ми віримо в це. Слово Боже, як непомильне і авторитетне для всіх християн (я маю на увазі справжніх), ясно говорить про це. Звичайно, що плин часу нам не зупинити, але розумно його використати ми можемо, і Бог дає нам такий шанс!

    Ні одна книга в світі не несе такої мудрості, правди та любові, як книга Біблія. В одній християнській пісні є такі чудові слова: «Хто Біблію в житті любив, тому не страшна тінь могил. Вона надію нам дає, що нас на небі вічність жде». Дві тисячі років тому Бог послав Свого Сина на нашу землю, щоб нам повернути втрачений зв’язок з Отцем небесним, повернути нам втрачене щастя, а воно в Христі Ісусі!

     «А з Його повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать» – говорить апостол Іван. Щось особливе побачили учні Христа, щось набагато більше, ніж вони бачили і чули до цього часу. Учні тільки після воскресіння побачили в Ісусі повноту Божу, і що вона належить всім людям! Належить вона і тобі, дорогий брате, і тобі, дорога сестро!

     Найперше, що побачили учні у своєму Господі – це повноту любові! Ніхто із всіх святих у Старому Заповіті не міг так любити, як любив Христос. Він з любов’ю навчав великі натовпи людей, з любов’ю відкрився одній самарянці, його любов відчували діти і не могли зрозуміти апостоли. Ісус прощав з любов’ю, уздоровлював сліпих, калік, прокажених. З любов’ю кормив кількатисячні зібрання людей. Власне любов побудила Його вмити запилені ноги апостолів, які вели суперечку, хто із них буде найбільшим. Той, хто служить! Бо  любов завжди хоче служити іншим. Його повнота любові особливо проявилася у Гетсиманському саду. «Хай буде воля Твоя, Отче», – звучала молитва у північній тиші.

     Його любові вистачило на всіх, і на тих, хто його, невинного, видали Пилату, і на тих, хто кричав зі злобою: «Розіпни Його, розіпни!» Вистачило її і на тих, хто вбивав цвяхи в Його святі руки. А Христова молитва на хресті: «Отче прости їм, бо не знають, що роблять» – хіба це не доказ Його повноти?! Все, що переніс Ісус на землі від людей, – а це погордження, приниження, зневага, заздрість, наклепи, ненависть, злоба, обплювання, бичування та розп’яття жорстоке – не змогло похитнути його повноти любові, не змогло вичерпати її. І ця повнота любові Христової належить і вам. Адресована вона і готова вилитися у ваші серця Духом Святим. Тільки повірте в Нього, повірте в Його Слово, відкрийте перед Ісусом своє замучене та знедолене серце, і повнота Його любові поллється у вашу душу.

     Господь дуже бажає наповнити наші серця своєю любов’ю, щоб ми могли любити своїх дружин, своїх чоловіків, своїх дітей, батьків та ближніх, любити свою країну. Любити так, як любив Він! Власне ця істина несе в собі великі переміни в серці, у відносинах з ближніми. Ось чому Христос заявив «що перша заповідь є найголовнішою», бо на ній стоять Закон і Пророки. Друга істина – повнота Його благодаті на благодать – означає повне спасіння людини, яка покаялася і увірувала в Ісуса Христа як власного спасителя. Це підтверджує апостол Павло у листі до Єфесян 2:8 та у листі до Тита 2:11.

     На жаль багато людей, що звуться християнами не мають впевненості у спасінні своєї душі, і це їх наштовхує на те, щоб заслужити спасіння (ходінням до церкви, добрими ділами, постами, пожертвами та іншими подвигами душі). І виходить так, ніби Христосової повноти благодаті замало для спасіння нашого, а це не відповідає Святому Письму, де ясно сказано: «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від діл, щоб ніхто не хвалився, то дар Божий!» (Еф. 2: 8-9). Господь не потребує нашої праведності, чи нашої святості. Він Сам хоче дати нам Свою праведність та свою святість, віруймо!

     Найбільше, що Господь чекає від нас – це просто повірити в Його Слово, в повноту Його любові, в повноту Його благодаті, яка має силу спасти душі наші: «Бо ви дорого куплені, не тлінним сріблом або золотом – але дорогоцінною кров’ю Ісуса Христа, як непорочного і чистого ягняти» (1Пет.1:19). Бог Отець прийме кожного із нас ради свого Сина Ісуса Христа. Власне в Сина свого Бог Отець вложив всю повноту Божества, всю повноту любові та благодаті, повноту мудрості, сили та влади, щоб через Нього ви були спасенні, освячені примирені з Богом, усиновлені й запечатувані Святим Духом. Проблема багатьох християн у житті через одне – не читають Євангелії, не роздумують над її істинами, не відкривають свого серця перед Богом, сумніваючись у Слові Божім, і повнота Його благодаті проходить мимо, подібно до Ісуса, який проходив мимо сліпого Вартімея. І якби Вартімей мовчав, не кликам би Ісуса, то до смерті був би сліпим. Але він, почувши від людей, що Ісус проходить мимо нього, заголосив: «Ісусе, сину Давидів, змилуйся наді мною» (Лк. 18:38). Люди сварилися з ним, щоб замовк, а він ще більше кричав: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!» Ісус зупинився і уздоровив його, повернув повністю зір сліпому! Ісус той самий і сьогодні. Немає нашої молитви, нашого звернення до Нього, і дуже хоче всім допомогти.

     Бо у Ньому є вся повнота благодаті і вона належить всім – хто увірує в Нього. Хай Боже благословення спочиває на вас!

Попередня Конференція одкровень для жінок Києва
Наступна У Києві розпочав роботу Східноєвропейський Лідерський Форум

Вам також може сподобатися

Роздуми

Время вспомнить о своем настоящем гражданском долге

     (Автор: Яна С. Из переписки с сестрой. Севастополь. 3.03.2014)

     …Ты спрашиваешь, есть ли у меня гражданская позиция…

     Да. есть. и она мне говорит, что враг безжалостен, беспринципен, жесток. Она будит во мне много чувств, и много мыслей… но я в них не нахожу чувств Христа…

     У меня есть гражданская позиция. я ведь не машина, лишенная чувств.

     Но что произойдет с моей верой, если я буду жить тем, что у меня есть? Ведь у меня много чего есть еще, кроме гражданской позиции, и кроме всего прочего. Желание жить, не потерять детей, мужа, дом… покой…

     Господь призвал нас на служение Ему, а как можно служить Ему, полагаясь на то, что у меня есть? Не живя верою? Гражданская позиция – это сильный и волевой господин, который требует служения себе верного и посвященного…

     Помнишь о двух господах: «одному будете угождать, а о другом нерадеть»?

     Если я буду угождать своей гражданской позиции, я буду нерадеть о Божьем.  Это закон.

     О, Господь…  Я хочу угождать лишь Ему. Поэтому я нерадею о гражданской позиции.  Это не мое желание, это моя жертва.

     Ты говоришь, гражданская позиция сблизит меня с народом…

     Но Господь никогда не ставил передо мной цели сближаться с народом. Цель иная – явить Христа. 

     Захочет ли сближения со мной кто-нибудь из моего народа, узнай он, что мы дали приют в своем доме кому-то из тех, кто мыслит иначе? Нет. Но если Господь так поведет, мы сделаем это. И меня учит этому не моя гражданская позиция.

     Любить врага. Благословлять проклинающих. Благотворить тем, кто гонит и презирает…

     Быть во всем этом искренним, нести мир по улицам войны. Мир. Не плакаты с призывом к миру, а МИР…

     У меня есть гражданская позиция. Просто у меня невидимое гражданство.  Его печать не в моем паспорте, но на моей жизни…

     Я чувствую, что пришло время Церкви Божьей проснуться и вспомнить о своем настоящем гражданском долге…

     О том, что мы ждем не смены политической системы, а конца мира и прихода нашего Господа Иисуса Христа. Гряди, Господь.

     Есть скорбь на сердце от того, что потери и слезы могут быть великими, есть постоянное желание умолять Бога о милости для народа и для церкви… но цена пробуждения известна только Господу…

     Церковь должна объединиться и ожить. О, скорей бы она проснулась, чтобы миновало народ бедствие!

     Молитесь об этом, я прошу вас очень.

     Наверное, сейчас это главное.

     Страшно. Но Господь учит жить верою. Не разговорами о вере,  а верой.

     «Ко мне иногда приходит страх, что муж не вернется домой…»

     «…пришло время учится жить верой… быть готовыми терять. Мужей, детей, дома, жизни… ради Христа…» это из вчерашней переписки с сестрой из церкви.

     Пускай Господь сделает нас способными исполнять волю Его!

     …Я понимаю, что ты думаешь, что твоя активная гражданская позиция может что-то изменить. Я понимаю это. И не осуждаю.

     Но мы понимаем по-другому. Мы не пытаемся изменить то, чему Бог положил быть ради Воли своей. Все что мы делаем в этом плане – молимся и взываем о милости, чтобы Он не наказывал в гневе… Это не бездеятельность и не пассивность. Мы не прячемся.

     Он дал нам сейчас силу возвещать Истину о том, что все, что происходит – от Него. Он навел угрозу, Он допустил, Он привел. Он видит слезы, но Он допустил их… Почему? Потому что люди отвергают слово Его, смеются Ему в лицо, верят в пустые вещи, живут как хотят и от воли Его бегут… и украинцы, и русские.

     И единственный способ остановить, повлиять на происходящее – покаяться и воззвать к Богу, искать лица Его, жаждать слова Его, принять волю Его и сделать это с такой искренностью на которую только способен человек…

     У нас мало времени, мы не можем отвлекаться.

     Есть ли что-то дороже жизни человеческой и мира в стране? Да, есть. Спасение людских душ. Пробуждение Церкви Божьей…

     Понимаешь, это все не духовные  рассуждения, это реальность, в которой мы живем.

     Ты говоришь, что самое страшное происходит, когда добрые люди перестают делать добро.

     Нет, самое страшное происходит, когда люди отвергают Бога и Бог изливает Свой гнев, а Церковь молчит, не в силах озвучить Истину… потому что занята другим…

Я тебя очень прошу, не обижайся на меня, но я не могу не говорить этого.  Я чувствую ответственность. Это не просто наш путь, я чувствую внутри, что это важно знать Церкви, где бы она ни была.

     Мы пойдем на арену боевых действий, но не для того. чтобы выразить свою гражданскую позицию. Не для того, чтобы сказать, что кто-то куда-то вторгся незаконно…

     О какой законности идет речь? Их БОГ СЮДА ПРИВЕЛ… При чем тут закон вообще? Бог не читает наших законов…

     Когда мы пойдем на арену, то для того, чтобы озвучить истину.

     Нам всем надо понять волю Божью и исполнить. Иначе все теряет смысл. 

Роздуми

Познавая силу воскресения

     Мы не первый год празднуем Пасху. В каком-то смысле, уже привыкли и к праздничным собраниям, к песням и проповедям о воскресении, да и к самому празднику. Дорогие, давайте в эти дни обновим в своих сердцах стремление к познанию силы Его воскресения. Ведь суть не в праздничном служении, а в жизни, измененной силою Бога.

Роздуми

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

       Дороги як долі – різні. З горами й долами, з несподіваними поворотами, з ямами й камінням, — все, як на дорозі, все як у житті.