Ви знаходитесь: Головна Пастирське слово Звернення єпископів Співчуття родині та церкві єпископа Олександра Ірсоновича Озеруги

Співчуття родині та церкві єпископа Олександра Ірсоновича Озеруги

Ersonovych     В понеділок, 13 листопада раптово залишив нас, перейшовши до небесних осель, старший пресвітер церков християн віри євангельської у Київській області Озеруга Олександр Ірсонович.

     Від імені Української Церкви Християн Віри Євангельської висловлюємо родині та церкві щире співчуття з приводу відходу у Вічність дорогої нашому серцю людини та пастиря Господньої отари. В ці дні пам’ятаймо слова нашого Спасителя: «Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого Ти дав Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені…» (Євангеліє від Івана 17.24).

     Ми молимося про Господню втіху для вас, дорога родина та церква. Нехай Бог укріпить вас у вірі та очікуванні нової зустрічі з нашим братом у Небесному Батьківському домі.

     Меморіальне служіння відбудеться у четвер, 16 листопада, о 10.00 в церкві християн віри євангельської "Благодать" с.Соф.Борщагівка, вул.Київська, 40. Після цього відбудеться поховання в с.Борова, Фастівського району Київської області.

     Олександр Озеруга народився 14.10.1959р. в с. Полиці Володимирецького р-ну, Рівненської області, в сім'ї Озеруги Ірсона Івановича і Степаниди Фоківни, був другою дитиною в сім'ї. Батько по професії будівельник, мама - домогосподарка.

     В 1966 році в віці 36 років помер батько і мама залишилась вдовою з шістьма дітьми, Саші було 6 з половиною років. 

     В 1974 році закінчив 8 класів і поступив в ПТУ по професії слюсар-сантехнік в м. Володимирець. Після закінчення в 1976 році приїхав в Київ, де працював на будівництві. Співав у хорі в церкві по вул. Кар'єрна 44. В 1982 році призвався в армію, служив в м.Чита, повернувся в 1984 році. 

     Купив стареньку хату в с. Червона Мотовилівка і поїхав на заробітки в Казахстан, щоб віддати борги.

     Одружився в 1985 році 28 квітня на сестрі Татяні Дубчак, вони разом будували свій дім, в якому проживав з своєю сім'єю до цього часу. В сім'ї народилось шестеро дітей, згодом вони взяли під опіку ще одну дівчинку.

     Бог благословив Олександра Ірсоновича трьома онуками. З 1993 року був відповідальним за служіння в Мотовилівці, 25 лютого 1996 року був рукопокладений на пасторське служіння, яке звершував до останнього дня свого життя. З 2004 року був обраний на служіння старшого пресвітера Київського обласного об'єднання.