Грудень 20, 2017 6 12904 Переглядів

ОБРАЗА – ГРІХ, ЯКИЙ ВЕДЕ ДО СМЕРТІ!

Якщо член церкви починає грішити, то йому виносять зауваження, якщо не кається – відлучають. Та є гріхи, за які ніколи не ставлять навіть на замітку. Більше того, таку людину за цей гріх жаліють. Цей гріх з дитинства прищеплюють людині, як щось позитивне, а дитина культивує його, як засіб привернути до себе увагу: «Софійко, чому ти плачеш?»? «Мене Сергій образив!» «Ось я йому задам прочуханки, не плач, люба, на тобі цукерку…».

В Інтернеті набув популярності відеоролик про те, як мала дівчинка збирала речі, щоб поїхати в Африку. «Чому ти хочеш туди поїхати?» – запитав її тато. «Тому що ви постійно мене ображаєте…». Отже, розглянемо підступний гріх – образу.

Що ж таке образа (обида – рос.)?

Образа – реакція людини на заподіяну їй прикрість. Іншими словами: образа – результат того, що з людиною обійшлися несправедливо, не так, як вона очікувала, або вважала правильним. Образа включає в себе не тільки переживання справедливого обурення до кривдника, але паралельно – жалість до себе. Ось саме це культивують з дитинства. Бо карають зазвичай того, хто образив, а того, хто образився, жаліють. Образа викликає в ображеного печаль, сльози, горе. При затяжній образі це може призвести до того, що ображений (якщо таїть образу в собі) тане на очах, впадає в депресію. Таку людину може навіть розбити параліч. Інший варіант – ображений «метає блискавиці» на свого кривдника. Він у духовному плані погіршує ситуацію тим, що крім шкоди собі, ще й занечищує інших.

«Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим» (Євреїв, 12:15). Отже, образа – ґрунт для росту гіркого кореня! Коли ми спілкуємося зі скривдженими людьми, то повинні бути особливо уважними, щоб не сприйняти проказу образи в своє серце. Приймаючи жалоби ображеного на свого винуватця, ми можемо стати учасниками осквернення гріхом образи.

«Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди?» (1Кор. 6:7)  (Для чего бы вам лучше не оставаться обиженными? – рос.) А чи не краще вам бути скривдженими? Краще. Не в сенсі заковтнути образу і варитися в ній, а в сенсі: тебе намагалися образити, але ти рішуче відкинув образу геть, не прийняв її. Краще стерпіти (знести) образу. Хто я такий, щоб ображатися? «Я – ніщо!» – стверджує апостол Павло (2Кор.12:11). Коли я сам на себе скажу принизливо, то нічого, але спробуй-но комусь мене назвати пустим місцем… Образа до смерті. І де дівається вся євангельська наука?

Образа захищає гордість людини від приниження. А гордість – це самооцінка людини. Образлива людина високої думки про себе. «Мене образили…». Що робити? Моя самооцінка принижена, відповідно я повинен принизити кривдника. Цього вимагає принижена гордість ображеного.

 Приклад приниження Давида

Пророк Самуїл зібрав усіх синів Єссея, щоб одного з них помазати на майбутнього царя Ізраїлю. «Чи всі твої сини тут?» – запитав пророк (1Цар.16:11). «Є ще один, наймолодший…» – відповів батько. Але він батьком мовби до уваги не береться і його одразу не запросили. По-людськи у Давида (а це був саме він) повинна б виникнути справедлива образа. Але він був у присутності Божій, мав близькі стосунки з Богом і у нього навіть думки про якусь образу не виникло. Давид вже помазаний Самуїлом, але так само продовжує служити братам, сім’ї, як і раніше. Почалася війна, старші сини пішли до військового табору, і батько послав Давида до них з гостинцями. Саме тоді виступав велетень Голіаф, який поносив військо Ізраїлю. Давид почав цікавитися тим. «І почув Еліяв, старший брат Давида, що говорив він з людьми, і розсердився Еліяв на Давида і сказав: навіщо ти сюди прийшов і на кого ти залишив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумілість твою та порожнечу твого серця (высокомерие твоё и дурное сердце твоё – рос.), ти прийшов подивитися на війну» (1Цар.17:28). Старший брат висловив жорстоке і несправедливе звинувачення Давиду, але його відповідь повна смирення й тіні образи не має: «І сказав Давид: що ж я зробив? І він відвернувся від нього до іншого…». Смирення Давида, неприйняття образи і який результат? Його перемога над Голіафом.

Ми подеколи представляємо себе на місці Давида, і в своїй уяві Голіафів валимо наповал, але ось незначну образу не можемо перемогти. Тож не варто високо мріяти про себе, якщо образа має місце в серці.

Чи повинна нарешті людина досягти такого рівня, щоб вже ніколи не ображатися? Перемога над образою обов’язково повинна бути, але це не означає, що ворог не зробить знову й знову нову спробу посіяти в нас зерно образи. Той же Давид зріс, змужнів, вже кілька сотень чоловіків у його підпорядкуванні. І тут його не вшанував Навал, і Давид так сильно образився, що негайно пішов зі своїм військом (таких же ображених хлопців) з наміром знищити усіх поголовно в маєтку Навала. З цього прикладу ми бачимо, що образа може підступити і завдати шкоди, навіть якщо раніше ти мав перемогу над нею. Духовність – це не один раз набуте і вже незмінне. Духовність – це твої стосунки з Богом сьогодні, а не вчора. Жити вчорашніми перемогами та досягненнями – самоомана.

Дух Христів вільний від образ

«Господи, давай спалимо це село?» – запропонував ображений учень Іоанн, коли їх не прийняли на нічліг жителі самарійського селища (Лк. 9:54). «Не знаєте: якого ви духа…» – була відповідь Вчителя. Дух Христів вільний від образ! Образа підступить, але я її не прийму, якщо Дух Христа має в моєму дусі місце.

«Повинно прийти спокусам (спотиканням, образам), але горе тому, через кого вони приходять» (Луки, 17:1-2). Ми пам’ятаємо ці слова, і здебільшого в церкві ставиться наголос на другій частині цих слів Христа, що горе тому, через кого я спіткнувся. Таким чином у скривдженого може скластися неправильна уява, що його образа – це проблема того, хто його образив. Але чи це так повинно бути? Ні. Завжди будуть причини, щоб спокуситися, спіткнутися, образитися. Навіть на рівному місці. Хтось зробив об’єктивно правильне зауваження, але чомусь прийшла образа: «Як він посмів? Він що, кращий за мене?»

Один брат образився через те, що йому не дали заспівати пісню, інший приготувався до проповіді, а йому не дали проповідувати. Ще інший брат сказав проповідь, сів на місце, задоволений собою, а йому хтось зробив дошкульне зауваження. І звідкись з’являється гірка образа…

«Наша боротьба не проти плоті і крові!» – стверджує ап. Павло. Але коли людина перебуває в образі, чомусь її боротьба переходить в розряд боротьби з кривдником.

Якщо у вас образа на когось, і ви (подумки або в розмові з кимось) постійно щось доводите кривдникові, ви не вільні. Ваша самооцінка будується і відштовхується не від Ісуса Христа, а від своєї надуманої (завищеної) самооцінки.

Можна втекти на інший бік вулиці чи Дому молитви, щоб не зустрітися з кривдником. Але куди сховатися від демонського духу? Він наздожене скрізь. На всякому місці потрібно протистояти духам злоби піднебесної і духу образи також.

«Великий мир для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання (преткновения – рос.)» (Пс. 118:165). До речі, образа – це перешкода для спотикання. Праведникам ставлять перешкоду для спотикання, а вони що? Не спотикаються. Хоча приводів для цього більше, ніж можна порахувати. Якщо ти в образі ходиш, варишся, уникаєш брата, сестру, відвертаєш погляд, то варто серйозно вирішити: чи ти любиш Бога та Його Слово?

Каїн образився і розвинув образу до того, що вбив свого брата (Буття, 4:3-8). Сучасні християни в прямому сенсі не вбивають, але варто пам’ятати Слова Христа, що ми вже вбивці, якщо культивуємо в серці гнів, ненависть (Мт. 5:21), а ненависть в першу чергу зростає з насіння образ та непрощення. Бог попередив Каїна про гріх, що вже був на порозі його серця, він же не сприйняв попередження і далі розвивав образу і як наслідок – скоїв убивство.

Висновок: християнин, який перебуває в образі, погано сприймає настанову від Бога, або навіть взагалі його серце настільки стає жорстоким, що він не здатен сприйняти Слово Боже.

Чому людина ображається?

Людина, яка схильна до образ, ставить свої умови, вимоги, очікування – як від інших людей, так і від Бога. Духовна людина не ставить Богу ніяких своїх умов.

Приклади образи:

А) Неєман образився, бо його не прийняли так, як він очікував (4Цар. 5:11).

Б) Йона сидів в тіні куща і очікував, що буде далі з Ніневією. Кущ засох, сонце припекло йому голову, і він сильно образився: «Дуже розлютився (огорчился – рос.) я, аж на смерть!» (Йони, 4:9). Питання інше: на кого ж образився Йона? Напевно що на Бога, бо Бог помилував жителів Ніневії, ворогів Йони.

В) Чоловік образився на дружину, бо вона його не нагодувала, як мама. Бо він у своїй голові побудував свій стандарт, свій закон: дружина повинна і зобов’язана нагодувати чоловіка.

Г) Дружина образилася, тому що чоловік не купив їй квіти на її День народження. «Ти образилася?»  «Ні». «Але ж я бачу». «Ні, все нормально…». Жіноча логіка.

Образа – слово жіночого роду, але вражає однаково – і сестер і братів.

Образа рівноцінна непрощенню

А це може призвести до фатальних наслідків. Бо якщо ви не прощаєте, то й Отець небесний не простить вам: «І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші» (Марка, 11:25).

«І прости нам провини наші, як і ми прощаємо нашим кривдникам» – ми так молимося. Що для нас ці слова? Релігія чи життя? Якщо є образа, значить є непрощення, значить молитва «Отче наш» працює проти того, хто образився. Ображений стягує цією молитвою суд на свою голову від Бога!

Образа часто пов’язана з давніми незціленими душевними ранами

Було, наприклад, насильство в дитинстві, відкидання батьками (або одним із них), хтось взагалі був покинутий обома батьками, залишений чоловіком (дружиною), зазнав жорстоку зраду, що в підсумку призвело до гіркої образи – ненависті, ожорсточення серця. Це рана, що не зажила і кровоточить. Біси атакують таку людину, б’ють в цю душевну рану. Може бути людина, яка кілька років віруюча, але не отримала зцілення від минулого. І відповідно така людина легко ображається, вариться в своїх образах, бо її душа до кінця не видужала. Така людина груба у відносинах, розмові, сприймає все проти себе. Ти думаєш: який він грубіян, з ним взагалі неможливо говорити, завжди виникне суперечка і сварка, а він не отримав зцілення, звільнення. Він не може бути іншим. Хто йому (або їй) допоможе?

Усі минулі і застарілі образи потрібно рішуче залишити раз і назавжди на Голгофі! Висповідавши своїми устами, що я від усього серця прощаю своєму кривдникові – за відкидання, що був залишений батьками, за насильство, зґвалтування, вбивство близьких, що змушений через когось покинути свій дім, своє нажите добро.

Зцілення можна отримати тільки на Голгофі, а туди зійти неможливо, як тільки через смирення. «Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо…» (Євр.13:13). Які можуть бути при цьому образи? О, якби Ісус мав образу, а Йому було за що ображатися чисто по-людськи, то що б було з нами усіма? Але Він благословляв своїх кривдників, навіть в передсмертній агонії.

Юда Іскаріот зраджує Вчителя, а Ісус не відвертається від поцілунку зрадника, а ще й каже: «Друг, для чого ти прийшов?» Логічніше було хоча б дорікнути. Нічого подібного не було в поведінці Христа. Він хліб умащує і подає зраднику з тарелі, на рівні з іншими апостолами, наперед знаючи мотиви і стан серця Юди Іскаріота.

«Ти – собака!» «Так, я – собака! Але, Господи, яви милість такій собаці, як я!» (Мт. 15:27)

«Хто я, Господи, щоб мені величатися над іншими? Я не кращий. І я не маю права приймати образу, заздрість, гіркоту непрощення».

Якщо ти ображаєшся, не можеш нормально прийняти зауваження, тобі стає прикро, значить ти став великим у своїх власних очах, ти не духовно виріс, а виросла твоя гордість, помилкова самооцінка. Хтось улесливо тебе похвалив, і ти вже уявив себе великим діячем, наприклад, проповідником, співаком, редактором – та ким завгодно.

Друже, поміняй стандарти, напрямок. Твої заслуги – ніщо, твої стандарти помилкові, ілюзорні. Важливий Христос, Його стандарти! Отримай одкровення від Духа Святого в своє серце, про це треба молитися і просити Господа про зцілення, про прощення своїх кривдників.

Нехай буде рішуче відкинуте тобою геть усе те, що обтяжує твою душу, затьмарює твій розум.

«До волі прикликав нас Господь!» – про яку свободу тут йде мова? Про істинну свободу – від образи, гіркоти непрощення, відкинутості, гордості, лжедуховності.

Йосип пережив від своїх рідних братів тяжке приниження, біль, образу. Але Бог допоміг йому забути біль непрощення, образи, насильства, відкинутості. У його дусі народився Манасія. Він отримав зцілення своєї душі.

Плотська людина, будучи пораненою, шукає відразу успіх, не чекаючи зцілення своєї душі, але духовний (правильний)  шлях – спочатку отримати зцілення, а потім отримаєш успіх (плодовитість – тобто Єфрема). Такий порядок від Бога. «І нарік Йосип ім’я первістку: Манасія, бо Бог дав йому забути усе своє горе (приниження, образи). А іншому нарік ім’я: Єфрем, бо розмножив його Бог у краї недолі» (Буття, 41:51-52).

 Зруйнуймо твердиню образ!

«Зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові…» (2 Кор. 10:4-5).

Про які твердині тут мова? Образ думок в людині, відмінний від вчення Христа, це твердиня диявола в її розумі. Звідси образи та звеличування себе. Ці «твердині» у нашому розумі ми будуємо з образ, споруджуємо цілу фортецю. На духовному рівні цю фортецю потрібно зруйнувати.

Ця твердиня – в’язниця, в якій томиться ображена душа. Мирися із супротивником…

ТВОЯ МОЛИТВА

Я беру в полон будь-яку думку на послух… Кому? Ісусу Христу. Перш ніж образитися, скажи: «Я беру в полон цю думку, я не ображаюся, я радію і дякую Богові за цього брата і сестру, він показав мою слабку сторону, яку я повинен зміцнити негайно. Вірою в Господа і силою Божою! Амінь!»

Скажи: «Я беру всяке знання на послух Христові! Я прощаю своєму кривднику і каюся в тому, що образився, що стільки часу носився зі своєю образою».

Чи розуміємо ми, що це важливо, що це потрібно тобі, брате, сестро, потрібно кожному? У цьому полягає наше духовне зростання, наша істинна духовність.

Не біда в тому, що нас часто ображали до цього дня, а біда в тому, що ми сприймали образу, не каялися в ній і не відкидали її геть ще в зародку.

Тож нині час це зробити.

Геннадій Андросов

Попередня Івано-Франківськ: конференція «Вірна Богові»
Наступна Михайло Паночко під час Молитовного сніданку у Києво-Святошинському районі закликав представників місцевої влади триматися правди

Вам також може сподобатися

Жива надія

Ти маєш успіх? Обов’язково матимеш заздрісників!

Той, хто схильний до заздрості, поспівчувати горю ближнього ще якось зможе, а от щиро порадіти з братом, який має радість, ніколи не зможе.