Ви знаходитесь: Головна Новини Новини союзу Чудеса Землі Обітованої (спеціальний репортаж)

Чудеса Землі Обітованої (спеціальний репортаж)

 1345_gol       Група журналістів українських християнських ЗМІ відвідала Ізраїль, своїми враженнями про поїздку ділиться редактор сайту ЦХВЄУ

     Мрії збуваються. Одна з моїх мрій – прес-тур до Ізраїлю – збулася на передодні Нового року. На запрошення МЗС держави Ізраїль восьмеро журналістів (представники українських євангельських церков) відвідали Землю Обітовану у складі делегації Асоціації журналістів, видавців і мовців «Новомедіа».

     Нам випала можливість не тільки доторкнутися до історичних пам’яток, але й поспілкуватися із можновладцями у Міністерстві закордонних справ, зі спікерами Кнесету, вченими, дипломатами. Усе – заради того, щоб показати, чим насправді живе ця сучасна Близькосхідна країна. Однак про все по порядку.

     «Їх доля у ваших руках»

     Наша група вийшла з тель-авівського аеропорту і всі на мить завмерли. «Відчуваєте, яке повітря?!» - запитав хтось риторично. Ще б пак. Після морозного сірого Києва тут справжня розкіш – ізраїльська зима, як у нас кінець вересня. Саме сезон збору цитрусових і яблук.  Довкола пальми, на клумбах і парканах квіти. Єдиний неприємний момент – у «обмінці» аеропорту не беруть гривень, тож Олексій, наш оператор, залишився без шекелів, доведеться шукати обмін валют в Єрусалимі.   

 10    Під час переїзду до столиці країни спостерігаємо як пейзаж із пологими апельсиново-мандариновими садами змінюється на гористу місцевість. Тим часом знайомимось  із проводжатим. Роні (Руслан) Гевін високий світловолосий, з інтелігентними манерами єврей, виходець «із наших», зачитав програму туру. Вона обіцяла бути досить насиченою.

     У вечірньому Єрусалимі помітно прохолодніше. Першим пунктом призначення став музей «Друзі Сіону» (www.fozhc.net). Музей унікальний, усі кілька поверхів густо начинені новітніми технологічними засобами: екрани, стіни, підлога – все ніби живе і починає  рухатися у присутності або за дотиком людини. Експозиція розповідає про людей (переважно посвячених християн), які у різні часи та за різних обставин рятували євреїв від смерті та плекали ідею створення незалежної єврейської держави. У цьому списку німець Оскар Шиндлер, голландська родина Тен Бум, швейцарець Жан Анрі Дюнан, навіть британська королева Вікторія.

 11    У одному із залів (експозиція «Вогні у темряві») демонструють анімований фільм про страшні для єврейського народу часи Другої світової. «Простягніть руку», - говорить  диктор. Ви простягаєте і раптом серед темряви на долоні з’являється сяючий портрет та ім’я людини – це ті, чиє життя було врятовано відважними християнами під час війни. «Ми хочемо, щоб ви пам’ятали, що доля євреїв одного разу може опинитися і у ваших руках», -  говорить голос за кадром. Таке не може не зворушити.

     Гостинний Єрусалим

24     Нас поселили у чудовому готелі «Гора Сіону» із видом на Старе місто. А коли дійшла справа до вечері, хтось  із братів навіть пожартував: «Напишіть додому, що ми в Ізраїлі не доїдаємо, бо все доїсти просто не реально». Судячи з того, що вдалося спробувати, місцева кухня багата, різноманітна і, звичайно ж, кошерна. Коли на столі страви з м’яса – немає нічого молочного, і навпаки. У «м’ясні дні» навіть йогурти подають без молока.

25     Вже наступного дня по прильоту, 19 грудня, нас чекав візит до МЗС. Але спочатку – у  Музей Ізраїлю. Тут у сховищах знаходиться найбільш цінна реліквія сучасності – Кумранські рукописи, або як їх ще називають «сувої Мертвого моря». Ці манускрипти, було знайдено у період між 1947 та 56-м у пустельних печерах неподалік від Кумрану. Майже дві сотні біблійних сувоїв, здебільшого невеликі фрагменти книг Старого Заповіту (всі окрім книги Естер), та один повний текст книги Ісаї. Рукописи були датовані вченими від 2 століття до н. е. до 68 року, тобто деякі з них писались уже  за часів Христа.

22     Ще одна вражаюча експозиція музею знаходиться просто неба – це макет Єрусалиму у період пізнього Другого Храму. Власне, того, про який ми читаємо у Новому Заповіті. Оглядаючи колекції з юдаїки та етнографії єврейського народу, побачили, як юдеї ховали своїх померлих та копію погребальної урни первосвященика Кайяфи (сам артефакт знаходиться у сховищах, подалі від людських очей).

     Земляк у високих кабінетах

     На пропускному пункті Міністерства закордонних справ охорона сувора як в аеропорту. Диктофони і фотокамери (за винятком однієї) наказали залишити в автобусі. Нам видали бейджі і приставили проводжатого. І тут раптом сюрприз – у залі для конференцій групу привітали українською мовою: наш співрозмовник, заступник директора департаменту МЗС по Євразійському регіону Олександр Бензві виявився родом з Чернівців. 46 років тому він виїхав до Ізраїлю, де побудував дипломатичну кар’єру.

     Теми, на яких зосередив увагу пан Олександр – «Історія ізраїльсько-палестинського конфлікту» та «Дійсні загрози для Ізраїлю сьогодні». Євреї, мабуть, як ніхто інший можуть зрозуміти українців зараз, оскільки добре знають, що таке вороже настроєний сусід. У цієї держави він такий не один.

 31    «Палестинці досі не визнають Ізраїль державою, однак для нас це як камінчик у черевику: неприємно, але жити можна, - говорить наш співрозмовник. - Справжня загроза – Сирія з режимом Асада та «Хезболла», у них сто тисяч ракет направлені у бік Ізраїлю. Також Іран – країна, яка розвиває ядерну програму і яка відкрито заявляє, що її задача стерти Ізраїль з лиця землі».

     Олександр Бензві також розповів, що в країні існує повна свобода конфесій, однак офіційна релігія Іудаїзм. Це означає, що шлюби, наприклад, реєструють тільки по юдейському обряду, хочеш іншу реєстрацію – будь ласка, їдь кудись у іншу країну. На Кіпр, наприклад.  

     Того дня у МЗС у нас було ще кілька цікавих зустрічей одна з них із пастором Стівеном Хурі, арабом п’ятидесятником, який активно служить та проповідує Євангеліє, у тому числі на закритих  мусульманських територіях. За його словами за кілька останніх десятиліть християнство допомогло побудувати мости між євреями і арабами, допомогло їм стати на шлях примирення.

     Місто для туристів

411     Сучасний Єрусалим дуже красивий. Усі будинки в центрі облицьовані світлим єрусалимським каменем (іншими матеріалами користуватись тут заборонено). Світле місто… такий собі віддалений прообраз золотого Небесного тезки.

     Згідно програми, третій день свого перебування в духовній столиці Ізраїлю ми змогли присвятити екскурсії Старим містом.  Навіть дощ і холод не зміг зіпсувати піднесеного настрою. Наш екскурсовод Елі (Ілля) Романовський вільно володіє російською і добре знає Писання, з ним приємно поговорити на духовні теми.

496     Почали із башти Давида – одне з найбільш відвідуваних туристами місць. У свій час башта слугувала фортецею, в якій розміщали свої гарнізони римляни, хрестоносці, турки, англійці… Треба сказати, що цар Давид не мав до неї ніякого стосунку, його ім’ям башту назвали скоріше через непорозуміння. Перші укріплення на цьому місці були збудовані хасмонеями, священницьким народом, до якого належали брати Маккавеї. А пізніше Ірод Великий (той самий, що наказав вбити немовлят у Віфліємі, сподіваючись знищити маленького Ісуса Христа), побудував тут цитадель для захисту свого палацу. До сьогодні збереглася тільки нижня частина однієї із трьох башт, збудованих Іродом. Вечорами тут проводять заворожуюче світлозвукове шоу, на яке через дощ нам так і не вдалося потрапити.  

401

    Спустившись із оглядового майданчика на башті, ми помандрували вузькими вуличками Старого міста. Воно поділене на квартали – єврейські, мусульманські (на них помітно брудніше) і християнські. Вулички-базари, на яких треба бути пильним, щоб не купити непотрібну вам річ за непомірно високу ціну. Місцеве населення звичне до туристів. Я помітила як маленькі дівчатка, побачивши що їх фотографують, затулили обличчя рукавами курток: а й справді, навіщо зайве «світитися»?

     Коли ми нарешті дісталися до «святого-святих» – залишків зруйнованого Храму, тобто Стіни плачу, вже почало сутеніти. Група розділилася і розійшлася на чоловічу і жіночу частину: хтось помолився і пристроїв у стіні заздалегідь підготовлені записки, а хтось просто постояв, доторкнувся до древніх каменів.

471     Далі шлях до Храму Гробу Господнього. І тут приходить розуміння – ми у світовому туристичному центрі, де все зроблено під охочого на емоції туриста. Того, хто йде сучасною Віа Долороза (Шлях скорботи), зупиняється біля кожної станції – «Ось тут Христос упав», «Ось тут Його хрест переклали на Симона Киринейського» – і переживає особливі почуття. І байдуже, що справжня Віа Долороза знаходиться десь на глибині майже шість метрів під землею: як пам’ятаєте, ще в першому столітті римляни не залишили в місті каменя на камені, хіба що підмурівки та одну Стіну…

     У Храмі Гробу Господнього усе знаходиться під одним дахом зовсім поряд: ось тут залишки гори Голгофа, на якій Ісуса розіп’яли, поряд – камінь на якому помазали Його тіло, а трішечки далі печера-гробниця у якій Він за переданням був похований і воскрес. 

     До речі у Єрусалимі є ще одна печера, що вважається місцем погребіння та воскресіння Ісуса Хреста. Її в народі називають протестантською, і туди веде свій Шлях скорботи. Але там ми, на жаль, так і не побували.

     Кнесет: рецепти успіху

     Потрапити до Кнесету (місцевий Парламент) було дещо легше ніж до МЗС, принаймні диктофони і фотокамери взяти дозволили. Нам провели екскурсію приміщенням, показали копію Декларації про незалежність Ізраїлю датовану 15 травня 1948 року, навіть дозволили трішки побути у залі засідань.

 511    Як розповіла спікер Талі Плосков, з якою ми мали честь зустрітися в цих стінах, саме у цей день депутати мали ухвалити бюджет. Його розглядають один раз на два роки – кажуть, що так зручніше.  Взагалі в Ізраїлі немає розподілу на законодавчу і виконавчу владу, депутати кнесету одночасно є міністрами. А що? Яких законів наприймали, такі і виконуйте! 

     Талі, яка приїхала на Обітовану 25 років тому із Молдови, дала пораду українським журналістам: «Коли ви буде говорити про досягнення людей у своїй країні, показувати тих, хто чогось досяг, щоб усі ними гордилися, тоді це, як мені здається, буде ключем до успіху. Народ обурений реаліями життя, а ваше завдання переконати його, що є можливість жити краще».

     Мабуть, саме на цьому будувалась молода держава Ізраїль, адже усі, з ким нам вдалося поспілкуватись під час цієї поїздки, від  депутата до водія і екскурсовода, по-особливому тепло говорять про свою країну. Це до слова.

551     Ще один депутат Кнесету Юлія Малиновська, виявилася нашою землячкою з Луганська. Вона розповіла про соціальні програми, які лобіює у вищому законодавчому органі. Насправді багато що у державному устрої Ізраїлю відрізняється від українського. Наприклад там немає пенсій і пенсіонерів, натомість є такі соціальні виклики як турбота про солдат-одиночок (тут солдати на вихідні їздять додому, одиночки – ті, кому нема куди приїхати щоб відпочити, попрати речі і т.д.)

     Про особливості цієї країни ми дізналися і під час відвідин Міжнародного християнського посольства в Єрусалимі, де нас зустрів медіа-директор Девід Парсонс. Насправді християн на Землі Обітованій не так і мало, і почувають вони себе досить комфортно.

     Яд Вашем – щоб ніхто не забув

665     Кожен єврей без винятку мусить відвідати Меморіальний комплекс історії Голокосту Яд Вашем. Це місце скорботи і національної єдності. У холі – групи літніх людей, школярів, молоді пари.  Нашій групі видають навушники і ми прямуємо за екскурсоводом до музею, який нагадує підземний бункер.

611     Серед  експонатів – масивна книга у білій обкладинці за авторством Адольфа Гітлера «Майн кампф». Це з неї усе почалося, події від яких стискається серце і починає ворушитися волосся на голові. Гітлерівська ідеологія стерла в порошок мільйони ні в чому невинних людей. За деякими даними під час Голокосту було знищено 60 % євреїв Європи та близько третина єврейського населення світу.

     Переїзд по Йорданській долині

     Після Яд Вашем  нас чекав переїзд у Галілею. Їдемо у північному напрямку, обабіч звичайні житлові квартали. Будиночки у кілька поверхів переважно з пласкими дахами та широкими лоджіями, чимось нагадують конструкції із білих «кубиків» Лего.

771     Автобус спускається в Йорданську долину, про що свідчив тиск на барабанні перетинки як це буває при посадці літака. Ще б пак, ми – нижче рівня світового океану! Мертве море зовсім близько, тільки от, на жаль, поїздка на нього не входять до програми, тай уже сутінки. «Доведеться залишити на інший раз» - втішаю сама себе.

772

 «Ось там – Йордан і кордон, а на тому боці уже Йорданія, бачите, де вогні міста», - розповідає Роні, показуючи праворуч себе. Зупиняємося на блокпосту, молода дівчина з автоматом через плече зазирає в автобус, обводить поглядом обличчя присутніх. Усе добре, нам дозволили їхати. В’їжджаємо у зону В, де військовий контроль здійснює Ізраїль, а адміністративне управління Палестина. (Західний беріг Йордану поділено на три зони А – підконтрольну Палестині, В – спільну і С – підконтрольну Ізраїлю).

    Ліворуч вдалині за вікном пропливло старовинне місто Єрихон. Загалом же місцевість, якою пролягає автострада, у переважній більшості пустельна, лиш подекуди стрічаються єврейські чи палестинські поселення. За кілька годин знову блокпост і ми на ізраїльській території, в’їжджаємо до Галілеї.

     Море Галілейське майже… випили

 811    На місце дісталися вже пізно ввечері, заселились у чепурний готельчик, де на нас чекав щедрий шведський стіл. Взагалі під час цієї поїздки часто згадувалась приказка про те, що «необхідність вибору робить людину нещасною», стільки смачного і все спробувати ну, просто не реально!

815     На ранок разом з іншими повернулася у цю ж обідню залу і раптом завмерла перед панорамним вікном: море, воно звідси у кількох кроках. Швиденько снідаю, беру камеру і вперед. Кам’яний пірс виявився не таким уже й коротким, до води йти і йти, праворуч хащі, ліворуч колишнє кам’янисте дно. Біля самого берега стоїть знак з відмітками рівня води. За останні роки рівень води упав майже на п’ять метрів. Із друзями, які теж підійшли на берег, гадаємо у чому причина. «Люди випили», - жартую, і на своє власне здивування виявилась права. Як з’ясувалося потім, воду з Йордану, що наповнює озеро Кінерет (саме так, у жіночому роді, називають євреї озеро знане нами з Біблії як Галілейське море), п’є вся Йорданія і Західний берег та частково Ізраїль.

     Надзвичайно мальовничий краєвид древнього озера захоплює – очей не відірвати. Увагу привернув туристичний човен, музика на ньому – щось таке до щему знайоме? Прислухаюся: та це ж старий п’ятидесятницький псалом! Посміхаюся.

811_panorama

     Магдала

913     Знову в дорогу Біблійними місцями. Найбільше з усього побаченого, мабуть, зворушили розкопки старовинного міста Магдала. Воно не згадується у Новому Заповіті безпосередньо, але саме від нього пішло прізвисько Марії знаної як Магдалина. У часи Христа це був відомий торгівельний центр на березі Галілейського моря, у якому солили рибу і торгували нею на усі усюди. Як відомо Петро з Андрієм як і сини Заведеєві були рибаками і на той час жили у Капарнаумі, що за кілька кілометрів від Магдали. Тому можна сміливо припустити, що саме сюди вони приносили свій улов на продаж. Вірогідно, що разом з Учителем вони не раз відвідували місцеву синагогу, де Ісус учив народ.

912     У розкопаному приміщенні можна роздивитися рештки підлоги, яку прикрашала мозаїка, до речі, давньогрецький меандр  (декоративна звивиста лінія, що формує повторюваний візерунок), мовчазний свідок взаємопроникнення культур. Так от, що ж такого особливого у цьому місці? – спитаєте ви.

     Почнемо з того, що ці розкопки було здійснено відносно недавно. Неподалік від сучасного  міста Магдала, віруючі одного католицького ордену викупили землю, щоб збудувати на ній свій духовний центр. Однак те, на що вони натрапили, копаючи фундамент під будівництво, привело археологів у захват – рештки старовинного міста часів Христа, яке загинуло у 68-му році нашої ери!

914     Як відомо римляни зрівняли з землею  Єрусалим у сімдесятому році, а дорогою вони робили теж саме із усіма містами, які насмілювались їм чинити опір.  Магдала – саме з таких поселень. І це означає, що рештки міста, і та сама синагога збереглися і постали перед нашими очима саме у тому вигляді, що були у першому столітті (не перебудовані і не реставровані сотнями поколінь). І перед нами та сама мозаїка, по якій можливо не раз ступали сандалії Ісуса Христа…

     Капернаум

     «І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім» (Мтф.4:13). Капернаум одне з міст, у якому Ісус Христос явив найбільше чудес. Тут Він зцілив тещу Апостола Петра, підняв розслабленого слугу на прохання благочестивого сотника, власне з цього берега наказав Петрові зловити рибину у роті якої виявився статир для податку на Храм.

 9111    Нині над руїнами будинку апостола Петра, який археологи ідентифікували завдяки решткам попелу двохтисячолітньої давнини (найкращий матеріал для аналізу), споруджена нова католицька церква. Зовні вона нагадує велику літаючу тарілку, на дні якої скло, через яке можна зазирнути у розкопану будівлю: ну що сказати – власники малогабаритних українських квартир можуть вважати, що живуть у просторих апартаментах. Це якщо порівнювати із помешканням, у якому жила родина Симона-Петра.   

9114      Серед руїн Капернауму, який був збудований переважно із чорного вулканічного  каменю стоїть «Біла синагога» споруджена у IV ст. Велетенську за розмірами споруду, явно перевезли сюди по камінчику із іншої місцевості. Слухати богослужіння у ній могли і жінки, які сиділи на балконі. У притворі поряд із богослужебною залою, на кам’яній підлозі можна розгледіти цікаві графічні форми – дослідники вважають, що це щось на зразок гри в шахи з фігурною «дошкою». Треба ж було євреям якось згаяти час суботнього дня, після того, коли служіння закінчилося. Вчені вважають, що стара синагога, у якій проповідував Ісус, де старшим був Яір, дочку якого зцілив Христос, лежить під руїнами нової «білої» синагоги.

     Назарет

     Дорогою з Капернауму ми заїхали в один із місцевих ресторанів, де спробували фірмову страву – рибу Петра із картоплею фрі, за смаком нагадує коропа. Знехотя попрощалися із краєвидами Галілейського моря, на схилах навколо якого то тут, то там розкидані бананові плантації.

 9141    Заїхали в Назарет – сучасне єврейське місто на якому, як здалося, особливо позначилося змішання культур. Саме тут Ангел з’явився Діві Марії, сповістивши що у неї народиться Спаситель світу. Як і в Єрусалимі, усі артефакти, як от будиночок, у якому жила Марія, тут «зашиті» у мережу храмів. 

 91499    Сучасний католицький храм Діви Марії – це справжній витвір мистецтва. На стіні з колонадою,  яка оточує храм, мозаїчна галерея з іконами Божої Матері різних країн і народів (китайська та японська, звісно, вузькоокі, африканська – негроїдної зовнішності). Українську ікону Богоматері ми знайшли просто навпроти входу в храм, вона відкриває галерею.  

     Тель-Авів і апельсинова Яффа

91268     До першої столиці Ізраїлю дісталися пізно ввечері. Нас поселили у готелі «Панорама», де вечеря була настільки щедрою, що аби розмістити усі подані страви, поряд із нашим столом поставили ще два додаткових столики. При нагоді, ще раз дякуємо євреям за гостинність! Та найбільший сюрприз готелю чекав на ранок, коли відкрила штори, а там… черговий сонячний день і Середземне море. Швидко по фотокамеру!

91264     Тель-Авів типовий мегаполіс з висотками та автомобільними пробками. Добре, що на наступну зустріч їхати не довелося, вона відбулася просто в готелі. Для розмови із нами 22 грудня приїхав професор, який працює у сфері репатріації євреїв. Заєв Ханін виявився нашим земляком, уродженцем Запоріжжя. Свого часу після Запорізького універу він вчився та викладав у Оксфорді, а останні 26 років живе в Ізраїлі, працює головним вченим (є така професія) Міністерства алії і абсорбції, викладає в університеті Самарії.

91291     Цікава і насичена розмова  зайняла би ще немало місця, тому не буду зловживати вашим часом, і зазначу лише статистичні дані. З часу свого створення держава Ізраїль пережила кілька великих хвиль репатріації. Одна з найбільших припала на 90-ті, коли в Обітовану хлинули потоки євреїв з країн колишнього Радянського Союзу: за три роки країна прийняла і облаштувала півмільйона репатріантів, що склало приблизно 20% населення. Свого дна процес досяг у 2008 році, був період затишшя, нова хвиля почалася у 2014 році, її  назвали «Путінська алія».

91251

     Останній пункт у нашій подорожі по Святій землі – старовинна Яффа (у Біблії згадується як містечко Іопія, де Апостол Петро гостював у Симона Кожевника і побачив видіння, яке відкрило шлях до Бога язичникам). Яффа – апельсинова столиця,  містечко-ринок, містечко-порт, мабуть саме тому тут багато товстих і задоволених життям котів. Фотографуємося  на тлі місцевих пам’яток, на тлі моря, де видніється Тель-Авівська набережна і наш готель. 

91277

Нарешті обідаємо у старому ресторанчику поряд із церквою Святого Петра, де на бесіду із нами  запросили дипломата, який сім років  пропрацював послом у Києві Олександра Цві Магена - єдиний єврей не «з наших», який весь час спілкувався українською, а не російською мовою. Говорили про питання геополітики, сучасного життя Ізраїлю, просто про життя…

     Майже по-родинному прощаємося з екскурсоводом, сідаємо в автобус і їдемо до аеропорту… До побачення Ізраїль, до нових зустрічей!

     Ірина Столяр, Київ - Тель-Авів - Київ


Останні публікації