Вересень 14, 2018 0 6169 Переглядів

Михайло Паночко: «Мій батько увірував першим у родині, він любив співати в церковному хорі»

Село Сулимів, на Львівщині, має свою багату  історію, перша згадка про нього датована чотирнадцятим століттям. Історики розповідають, що «за Польщі» Сулимів славився розкішними ставами, нині їх вже немає, але досі посеред села тече мальовнича річка Думна. У 1928 році тут утворилася громада християн віри євангельської, яка цього року 29 серпня святкувала своє 90-річчя. Розповісти про історію церкви ми попросили одного з її пасторів, який віддав служінню в Сулимові понад двадцять років життя, нині старшого єпископа УЦХВЄ Михайла Паночка. 

Найбільше хрещення було у 1937-му

Цього року у нашому селі Сулимові святкували 90 років церкви ХВЄ. Народилася вона ще за польських часів. Першим віруючим був Іван Шульга, а першим місіонером – Макар Йосиф із селища Красне, який приходив і проповідував жителям нашого села. Віруючі збиралися у простій селянській хатині над річкою. Саме у ті часи увірував мій батько, він тоді був ще юнаком. У 1937-му в селі відбулось найбільше водне хрещення – одночасно хрестилися близько тридцяти душ. Тож перед Великою Вітчизняною громада п’ятидесятників вже складалася із більш як 60 членів.

Що цікаво, в той час одразу ж після увірування люди переживали духовне хрещення. Спочатку так не було, першими у селі пережили хрещення Святим Духом сім сестер, які зібралися на молитву. Далі з року в рік Бог прибавляв спасенних, часто зціляв людей.

 П’ять пасторів

Першим відповідальним (тоді не казали «пастор», а «відповідальний»)  у церкві поставили місцевого брата з Сулимова Олександра Савчука. Його я не пам’ятаю, бо це було ще до мого народження. Однак знаю, що тоді, на початках, церква добре розвивалася: віруючі почали проводити недільну школу, утворився хор. Мій батько був хористом і любив співати. У сім’ї він увірував першим, потім пройшов фронт (у 39-му його забрали у польську армію), а коли народилися діти, усіма силами старався прищепити нам любов до Бога.

Другим пастором, уже після війни, був Антон Чигін, потім – Олександр Фарина. А у 1976 році 26 квітня члени нашої громади обрали на пасторське служіння мене, тоді ще неодруженого молодого чоловіка. Господь по милості Своїй щороку прибавляв спасенних до громади. Коли ж у 98-му брати-єпископи довірили мені служіння старшого єпископа, і разом з сім’єю я мав залишити рідне село і переїхати до столиці, пастором обрали Богдана Недовоза, який служить у Сулимові до сьогодні. На той час церква налічувала 124 члени.

 Доля ненависника

Над Сулимівською церквою завжди була дивна Божа охорона. Старші віруючі розповідали такий випадок, що стався після війни. Один із так званих «партизан-бандерівців» незлюбив християн і погрожував знищити усіх віруючих у селі. Він заявив: «Для штундів верб не хватить!» – вказуючи на дерева, що росли на берегах Думни. Брати і сестри в тривозі зійшлися на прощальне зібрання (хата, в якій вони тоді зібралися, ще й досі стоїть по сусідству з моїм домом) і стали дуже молитися.

Бог зробив так, що у час, коли той чоловік готував замах на віруючих, партизанам відкрилася його таємниця: стало відомо, що він співпрацював із НКВД. Тож у ночі партизани розстріляли усю його сім’ю, а самого ненависника потягнули до річки і повісили на вербі. Старші люди розповідали, що бачили як він там висів із табличкою на грудях: «Собаці собача смерть». Більшість партизан лояльно відносились до віруючих.

Були і інші чудеса в селі: Бог оздоровляв, прибавляв спасенних, хрестив Святим Духом, в зібранні діяли духовні дари. За часи радянської влади під керівництвом КДБ нас штрафували, погрожували, вели контроль за життям віруючих людей, але Господь давав сили все це перенести.

Дім молитви відкрили у 96-му

Бог благословив мене послужити в Сулимові двадцять два роки. У 1993 році ми почали будувати Дім молитви, який відкрили через три роки. На сьогодні при церкві є хор, працює недільна школа, розвиваються різні напрямки соціального служіння.

Що цікаво, із нашої невеличкої сільської церкви вийшло кілька молодих пасторів. Окрім Богдана Недовоза, котрий став на служіння у Сулимові, це – Ярослав Вихопень, який служить пастором у церкві смт Красне. А також Ярослав Демко, котрий є пастором у Мадриді, координує служіння наших церков по всій Іспанії.

Багато років дияконське служіння у нашій церкві ніс Михайло Фарина, син колишнього пресвітера, зараз дияконом служить Богдан Палюх, молодий грамотний брат.

 На ювілей прийшли сусіди і вчителі

На святкове служіння у церкві в Сулимові на чолі з директором місцевої школи прийшли вчителі. Були десятки прихожан греко-католицької церкви, сусіди, багато вихідців із села, які нині мешкають у Львові. Привітати церкву з ювілеєм прибули пастори із сусідніх сіл – Малих Підлісок, Мацошина, з міста Жовкви та інших населених пунктів.

Під час урочистості мені випала нагода нагадати присутнім коротко історію церкви. Словом ділився старший пресвітер Львівській області Володимир Якимів. Взяв участь у служінні і мій перший заступник Анатолій Козачок,  пастор київської  церкви «Філадельфія».

Гарно послужив під час свята дитячий хор. До речі, коли педагоги дякували церкві за допомогу школі, то зазначили, що наші діти відрізняються від інших своєю поведінкою. Це було приємно слухати. Представники влади дякували за допомогу нужденним людям. А вся церква найперше дякувала Господу за те, що Він не тільки береже, але й щороку прибавляє спасенних.

Попередня В італійському місті Неаполь поблагословили нову  церковну громаду УЦХВЄ
Наступна Презентували збірку з оповіданням літературного конкурсу ім. Джона Буньяна

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Щоденник старшого єпископа: вересень 2015

  Робочий розклад Михайла Паночка у вересні був насиченим подіями. Зокрема він здійснив поїздку до Сполучених Штатів Америки, послужив у церквах на Волині, Рівненщині, Львівщині, Одещині та в інших областях України.

Новини братерства

На Рівненщині церкви за рік зросли більш як на 700 нових членів – репортаж з річної конференції  

22 січня на базі церкви «Святої Трійці» відбулася звітно-виборна конференція

Новини братерства

Щоденник старшого єпископа: грудень-2016

   У році, що минув, українські євангельські церкви  уперше святкували Різдво Христове разом із більшістю християн Європи та світу – 25 грудня. А для старшого єпископа ЦХВЄУ Михайла Паночка грудень став ще й першим у якості Головуючого у ВРЦіРО.