Грудень 9, 2018 0 2709 Переглядів

Більше тисячі молодих людей навчалися реалізовувати своє покликання під час конференції у Рівному

До цього дня неабияк готувались… У процесі підготовки до конференції був задіяний увесь молодіжний відділ, проведена не одна зустріч відповідальних осіб. Окрім цього були проведені почергові молитви, хтось окремо брав піст за цю справу; мета у всіх була єдиною – зробити усе для того, щоб Бог благословив заплановане зібрання.

І ось на календарі 8 грудня 2018 року, десята година ранку. Церква «Святої Трійці», м. Рівне. Приміщення донедавна найбільшої церкви Християн Віри Євангельської заповнене молодими людьми! Хтось нарахував приблизно 1200 осіб. Я й сам спробував порахувати: тільки в нижньому залі нарахував біля тисячі осіб, не беручи до уваги вже другий та третій балкони. Одразу прийшла думка: яка ще організація/партія/установа може зібрати таку кількість молоді?! Причому зібрати не примусово, і не за окрему плату. Більше тисячі молодих братів і сестер добровільно з’їхались з найвіддаленіших куточків Рівненщини, щоб почути слово від Бога, а також, щоб побачити один одного, поспілкуватися.

Ще перед початком конференції хор з м. Вараш виконав пісню «За все Тобі я дякую».

Керівник молодіжного відділу УЦХВЄ у Рівненській області Віктор Давидюк звернувся до присутніх з вітальним словом. Оголосивши тему, він зачитав місце із Слова Божого, яке лягло в основу конференції: «Ось я, пошли Ти мене!» (Iс.6:8). «Коли людина зустрічається з Богом, у неї змінюються життєві пріоритети.  Моє бажання, щоб цього дня подібний голос почули багато молодих людей», – заявив служитель.

Старший пресвітер УЦХВЄ у Рівненській області Олександр Коток подякував Богу за благословенний час, який Він сьогодні подарував нашому краю. Знову нагадавши основний текст (Іс.6:8), він зауважив декілька корисних думок.  Добре людству, коли говорить Бог і біда, коли Він перестає говорити.

Хтось підрахував, що за тиждень ми отримуємо стільки інформації, скільки людина середньовіччя за все життя.  В потоці цієї інформації так легко не почути голос Божий. Дехто навіть починає дорікати, що Бог не так активно говорить сьогодні, аніж говорив колись. Насправді, ми часто втрачаємо здатність чути голос Божий.

Як ми реагуємо на голос Божий? Реакція людей на сторінках Біблії була різною: Андрій, Петро, Іван, Яків Заведеєв «зараз же» залишили свої справи і пішли вслід за Христом; інші ж учні, чуючи заклик Христа, проігнорували його, і, засмутившись, відійшли;

«Коли ми поєднаємо оці дві речі – почуємо голос Божий і правильно відреагуємо на нього – будемо мати благословіння», – переконував Олександр Адамович. В якості аргументу він навів приклад із життя Давида, його братів та Саула: знаходячись в однакових умовах (на полі битви перед Голіяфом), ці люди по-різному оцінювали навколишню ситуацію, кожен чув різні голоси і, відповідно, різною була їхня реакція та дії.

На конференцію завітав також керівник молодіжного відділу УЦХВЄ Іван Білик. Він  зачитав декілька віршів із книги Йова (Йов.1:3) та залишив для молоді три простих уроки. Якщо Бог говорить – послухай. Якщо Бог доручає тобі щось зробити – зроби це відразу, не відкладай на потім. Все що Господь робить на ці планеті – Він робить для блага людини, для її спасіння.

Андрій Ходорчук провів семінар на тему: «Життя без компромісів», де на прикладі І-го розділу кн. Даниїла показав, як варто провадити служіння Богу в умовах компромісів. В подібних умовах своє служіння здійснювали Даниїл та його троє товаришів. І хоч на них вавилонською системою чинився тиск, а цар намагався перевиховувати їх шляхом (а) зміни їхнього світогляду («навчав їх книг та мови халдеїв»), (б) способу життя («призначив їм щоденну поживу, з царської їжі та з вина, що сам його пив») та (в) забрати у них власну ідентифікацію (присвоївши нові імена, в яких замість згадки про Бога Ізраїлю, згадувались боги Вавилону), ці четверо юнаків змогли прожити життя без компромісів.

Ректор Рівненської Духовної Академії Олександр Третяк у прочитаному тексті (Іс.6:1-3, 6) звернув особливу увагу на царя Озію. Це був досить успішний цар. Але коли він зміцнів, тоді його серце почало відходити від Бога.

«Рік смерті царя Озії був незвичайним для Ізраїльського народу. Питання хто буде далі на троні, звучало в роздумах багатьох людей. Але в цей час Ісая бачив на троні Господа. Як важливо в усіх випадках життя, при будь-яких  обставинах в країні бачити Господа», – наголосив Олександр. В якості прикладу служіння він навів також деякі моменти із життя Порфирія Ільчука – одного з найперших п’ятидесятницьких служителів на Західній Україні. Було згадано про Мойсея, який вибрав для себе нелегку долю, залишивши царський двір і відмовившись від комфортних умов життя; про Самуїла, який був чутливий до голосу Бога та голосу старця Ілія та інших Божих мужів. Лунав заклик до молитви.

У другій частині конференції директор місії «Добрий Самарянин» Ростислав Боришкевич звернувся до молоді із закликом до місіонерської праці(Мт.28:17-20), адже тільки в Рівненській області є біля 600 населених пунктів, де немає євангельських церков.

Олександр Колесников (родом із Дніпропетровська, викладач богословських дисциплін) провів семінар, в якому детально розповів про покликання, яке богослови поділяють на дві категорії: загальне і особисте. Творити добро, благословляти – це покликання всіх християн. Але покликання до конкретно якогось служіння є індивідуальним.

Було дане визначення, що ж таке покликання до служіння, – це усвідомлення і розуміння того, що Бог хоче, щоб саме я звершав для Нього і Його слави.

Виходячи із свого досвіду брат Олександр залишив декілька практичних порад, які сформулював так: «Що б я хотів, щоб мені сказали до того, перш ніж вступати у своє покликання?». По-перше покликання – це досить серйозна справа, це відповідальність перед Богом – від Нього, для Нього і перед Ним (в Ньому).  По-друге покликання – це повна посвята себе Богу, служінню. І по-третє, покликання – це можливі труднощі. Дуже багато в центрі його «Я».

Олександр Мельник (служитель з Волині) розповів свідчення про те, як Бог кликав до служіння його особисто. Ще на початку він зрозумів, що перш ніж вийти на служіння, треба пройти підготовку.

Він звернувся до молоді із закликом поставити собі вказівні знаки (Єр.31:21). В якості прикладу було наведено рішення Йова – він склав умову з своїми очима (Йов.31:1). Це ніщо інше, як необхідність поставити огорожу над своїми думками. Деякі вказівні знаки містяться у першому Псалмі, у згадці про Рехавітів тощо.

У цій частині конференції основний акцент було поставлено на молитву. Брат Олександр закликав до покаяння, до молитви за звільнення. Десятки молодих людей, під дотиком Святого Духа, вийшли наперед аби відновити свої відносини з Богом. І Господь почув їхні щирі молитви. Однозначно, почув! – Бо був присутній на тому місці.

Як може не радіти серце, коли споглядаєш, як на початку свого свідомого життя, молодий юнак чи дівчина віддає своє життя на служіння Богу; як щиро визнає свої провини і кається у гріхах своїх?! Та ще більшу радість вселяє в серце споглядання дії Божої благодаті, дарів Його Духа. Адже вони, як колись сказав один відомий п’ятидесятницький проповідник, є маніфестацією Божої присутності серед Свого народу.

А Господь говорив! Говорив на початку зібрання, говорив впродовж усієї конференції, говорив також в останні хвилини її завершення.

«Це милість Моя, що ти сьогодні є на цьому місці. Я бачив, як ти ходив сьогодні і третього дня перед лицем Моїм. А тепер Я бачу, як серце твоє осуджує тебе, і ти не смієш підняти очі до неба. Але цей день Я створив для тебе, щоб ти примирився зі Мною!

О, якби ти повернувся до Мене лицем своїм і прийшов до Мене з щирим серцем! Я віддалю усілякий гніт з душі твоєї і дам тобі велику перемогу. Бо ворог відвів тебе і ти відійшов… і залишився осміяним. Але Я завжди дивився на життя твоє і кликав тебе до Себе, – говорить Господь. Я ні на мить не залишав тебе, бо милість Моя велика над Тобою! І ось нині звертаюсь до душі твоєї: відкрий своє серце і Я наповню внутрішність твою благами Своїми. І ти відчуєш наскільки Я добрий до душі твоєї. Бо кличу тебе на Свої поля, і ти ще підеш і будеш благовістити Слово Моє. І зодягну тебе в силу Свою, бо Я Бог, який кохає тебе.

Наблизься до Мене, візьми слово Моє не тільки в уста, але і в серце. Живи цим словом і будеш мати перемогу».

Конференція закінчилась близько 18 години. Підсумовуючи її, що можна сказати? Приємні хвилини нам Бог дарував…

Розуміємо, що не все нам дається даром. За благословіння потрібно платити ціну (за спасіння, яке нам дається даром, була заплачена ціна). І чим більша ціна буде заплачена тепер, чим більше старань буде докладено, чим більше молитов буде звершено – тим могутніші благословіння ми будемо переживати! А нині із вдячністю згадуємо приємні хвилини… Є надія на майбутнє, адже Господь звіщав, що вподобав Собі людей, яких приготує, яких зодягне силою Своєю, і які підуть благовістити Слово Його! А значить п’ятидесятницькому майбуттю бути!

Олександр Геніш

Попередня ЖДЁШЬ ЛИ ТЫ ХРИСТА? КАК УЗНАТЬ ЕГО?
Наступна Сестри Києва та області об’єднують зусилля у служінні жінкам

Вам також може сподобатися

Новини регіонів

Старший єпископ відвідав Харківщину

23 лютого у Харкові відбулася звітна конференція обласного об’єднання УЦХВЄ.

Новини братерства

Постраждалі міста і села в Харківській області не залишаться без тепла

Протягом трьох тижнів харківська церква «Свята Трійця» продовжує розвозити буржуйки

Новини регіонів