Квітень 8, 2018 0 334 Переглядів

Марія біля гробу

Холодний камінь тиснув важко груди
І бовваніла скеля, як мара.
За що ж ви так, за що ж ви, черстві люди,
На смерть судили вашого Царя?

Куди піти? До мертвого в печеру?
Не чує Він з-за сірої стіни.
А Він дав мир, Він дав життя і віру,
Він спас мене від влади сатани.

Ішла Марія. Ранок витер сльози.
Ось вже могила. Спогади болять.
Стиснули серце вранішні морози.
…В могилі — пустка.
…Ангели стоять.

Схилилось небо, слухало новину.
Слова котились росами в траву.
«Христа немає!» — линуло в долину…
…Вставав Великдень, гонячи пітьму.

«Христа немає?» — билося у грудях.
«Він є… Живий! Я серцем чую це.
Нехай мене зневірену осудить
Його святе скривавлене лице».

Побігла жінка. Камінь ранив ноги.
Святковим дзвоном серце калата.
«Воскрес Учитель!» — зойкнула з порога
Змертвілим учням вмерлого Христа.

«Ісус живий!» — все місто гомоніло.
«Життя воскресло», — плакали сліпці.
І не шукала вже Його Марія,
І не втирала сліз на всміхненім лиці…

Юрій Вавринюк

Попередня Учасники мітингу за сім’ю застерегли владу від обмеження свободи слова
Наступна Триста молодіжних служителів п’ятидесятницьких церков взяли участь у конференції «Елементи лідерства»

Вам також може сподобатися

Роздуми

Один у полі Воїн

Що означає перемогти? Бути першим, взяти верх над супротивником, диктувати свою волю переможеним, ділити території захоплених держав, не зломитися у випробуваннях, не бути як усі, стояти на п’єдесталі…???

ХРИСТИЯНСЬКА ПОЕЗІЯ

Про автора рубрики

Юрій Іванович Вавринюк народився у селі Зимне, Володимир-Волинського р-ну, що

Роздуми

ЮВІЛЕЙНІ ПОЦІЛУНКИ

        Народ святкує. Ще б пак — такі дати бувають один раз у 1025 років. Своєрідний ювілей віри християнської. Що маємо у підсумку?

        –  Тисяча двадцять п’ять років історії — тисячі християнських храмів;