Червень 17, 2013 0 87 Переглядів

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

        Дороги як долі – різні. З горами й долами, з несподіваними поворотами, з ямами й камінням, — все, як на дорозі, все як у житті.

       У ці дні довелося подорожувати саме по таких дорогах – на Буковині, а потім на Гуцульщині. Станівці, Привороки, Велика Буда – це румунські села на Буковині. Косів, Прокурава, Космач – це вже гуцульський край з неповторними краєвидами гір і долин, і людьми — долі яких, як гірські дороги.

       Хата подружжя Дмитра і Марії здалеку, ніби притулилася під церквою. Йому — 93, вона трішки молодша – не личить же жінку про вік запитувати. Обоє, разом з родинами витерпіли всі «принади» радянських концтаборів. У вигнанні знайшли і покохали одне одного. Зберегли любов і вірність і віру в Бога до глибокої старості. Сестра Марія розповідає:

       — «Мій батько Володимир відбував ув’язнення у таборах Казахстану. Одного разу група ув’язнених у великому сараї перебирала брудну, замерзлу овечу вовну. Нестерпний холод і неможливість хоча б на будь-чому присісти. Батькові вдалося знайти дерев’яний ящик, але тут він зауважив в’язня, який ледь тримався на ногах і запропонував йому «стілець». Той з вдячністю скористався пропозицією. Познайомилися — виявилося, що в’язень — Йосиф Сліпий, митрополит Української Греко-Католицької церкви…»

      «А моя мама — ділиться спогадами брат Дмитро — поверталася в Україну зовсім недужою. На руках ми внесли її у поїзд, на руках і виносили. Недовго прожила вона у рідному краї».

       Дідусь зітхає згадуючи про минуле, а потім продовжує: — «Нам би так ще хотілося у зібранні побути, ще хоч раз заспівати разом у церкві…»

     Тремтячими руками гортають пісенник, а потім тихо, але в тон, розпочинають пісню. Разом, дуетом, нахилившись одне до одного. Пісня вилітає за прочинені двері і вище й вище, до полонин, до гір, до небес…      

Попередня У Львові розпочато підготовку до Міжнародного конгресу ХВЄ
Наступна Християни Польщі проведуть на Волині служіння примирення

Вам також може сподобатися

Роздуми

Християнство без Христа

     «Бути людиною, а потім християнином…» Саме такі гасла останнім часом стали популярними в деяких висловах служителів церкви і в християнських ЗМІ. Ідея цих назв в тім, що можна бути хорошими і порядними людьми самими по собі, тобто без Христа. Я розумію, що автори подібних лозунгів заперечать і скажуть, що я все перекрутив (переплутав), або не так зрозумів. Я також розумію добрі наміри авторів таких гасел, що вони хотіли сказати наступне: деякі християни хваляться своєю вірою, а залишаються далекими від чисто людської порядності, людяності, світської культури, етики. У такому випадку треба виходити не з етичних міркувань. Бо по суті, якщо так, то з духом Христовим у таких християн не все в порядку (Рим. 8:9). А до чого тут культура?

Роздуми

Жити, щоб їсти, чи їсти, щоб жити?

«Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством  (объядением – рос.) та п’янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано…» (Луки, 21:34). Саме ці слова сказав Ісус Христос, як суворе застереження Своїм учням, тобто нам, християнам. Усього три речі, і на першому місці – гріх черевоугодництва. Як зрозуміти: коли їжа – задоволення фізичної потреби чи вже стала ненажерством? Ми заспокоюємо себе тим, що не вживаємо алкоголь, а як з їжею? Їж стільки, скільки влізе? Та ж ні! Ми погоджуємося, що п’янство це гріх, але ж переїдання згідно цього переліку Христа також є гріхом і більше того – позначено Ісусом першим.

Роздуми

Час випробування віри, час вблагати Господа!

    У ці надзвичайно напружені дні в Україні, коли Україна стоїть на межі братовбивчої війни, згадалися події, коли учні запитали Ісуса Христа про те, яка ознака Його приходу?