Липень 29, 2013 0 141 Переглядів

ЮВІЛЕЙНІ ПОЦІЛУНКИ

Ще багато дечого маємо за 1025 років слідування вірі Христовій, проте, як підсумок — маємо те, чого мати зовсім не хотілося. Але не тисячоліття християнства тому причинна. Можна охреститися за наказом князя — але не можна стати християнином за наказом. Можна визнавати устами — але не вірувати серцем — і ще одна тисяча років історії християнства кане у Вічність без видимих ознак духовної “еволюції”.

А може досить бубніти.., і вперто не помічати великого духовного позитиву, який отримав наш народ після прийняття християнства, як основи державного ладу?

Позитив безумовно є і в ювілеї християнства, також. Для мене найбільш знакова подія святкувань — не приїзд в Україну президентів, які її не дуже поважають, а обійми і поцілунки двох українських Патріархів.

Мабуть, це найбільш видимий публічний знак у святкуванні, що матиме наслідок для майбутнього…

А тепер про найголовніший здобуток ювілейного року — ювілей у моїй сім’ї.

Наталя — моя дев’ята наймолодша донька і десята дитина у сім’ї, у ці дні прийняла святе водне хрещення. Оце я вам скажу ювілей, оце я вам скажу свято!

Порадійте зі мною — Христос — Господь наш, а тому у моєї родини і в України є майбутнє з Ним!

 

Попередня Зустріч випускників Рівненської Семінарії
Наступна Старший єпископ ЦХВЄУ взяв участь в урочистостях з нагоди 1025-річчя хрещення Київської Русі

Вам також може сподобатися

Роздуми

Чудеса без чудес

Той, з ким стається чудо, про це не знає.

Мудреці Талмуду

Мені, як християнину, іноді буває соромно і незручно за себе. Це буває, коли чую свідчення про особливі чуда в житті віруючих, читаю про це в християнських періодичних виданнях та книгах. Коли одночасно зі сльозами вдячності Богові за особливі переживання, відкриття, здійснені чудеса в житті наркоманів, злочинців, смертельно хворих, чую, як по щоці котиться сльоза розчарування: «Господи, а чому ж у мене такого немає?!»

Роздуми

ВІН ПРОСЛАВИТЬ МЕНЕ!

 Серед багатьох днів народження цей – унікальний. У день П’ятидесятниці народжена дитина, на імя «Церква», яка одразу заговорила, заговорила мовами багатьох народів – новими мовами!

Роздуми

Християнство без Христа

     «Бути людиною, а потім християнином…» Саме такі гасла останнім часом стали популярними в деяких висловах служителів церкви і в християнських ЗМІ. Ідея цих назв в тім, що можна бути хорошими і порядними людьми самими по собі, тобто без Христа. Я розумію, що автори подібних лозунгів заперечать і скажуть, що я все перекрутив (переплутав), або не так зрозумів. Я також розумію добрі наміри авторів таких гасел, що вони хотіли сказати наступне: деякі християни хваляться своєю вірою, а залишаються далекими від чисто людської порядності, людяності, світської культури, етики. У такому випадку треба виходити не з етичних міркувань. Бо по суті, якщо так, то з духом Христовим у таких християн не все в порядку (Рим. 8:9). А до чого тут культура?