Червень 12, 2018 2 346 Переглядів

ЯКЩО НЕ БОГ, ТО ХТО?

11 червня 2018 р. в Домі молитви церкви ХВЄ «Ковчег» (м. Лубни) відбулася регіональна зустріч служителів церков ХВЄ з Лубенського, Миргородського та Лохвицького р-нів (в кількості 21 особи). Полтавське об’єднання церков ХВЄ західного регіону розбите на два осередки: перший об’єднує Лубенський, Миргородський, Лохвицький р-ни (відповідальний Ігор Фень); другий об’єднує Пирятинський, Оржицький, Гребінківський та Чорнухинський райони (відповідальний Володимир Бобик). Усього Полтавщина розподілена на чотири регіони.
Ця зустріч носила переважно ознайомчий характер. Тобто служителі, місіонери розповідали про себе, про своє служіння і про те: яким саме чином вони стали до праці місіонера на Полтавщині.
* * *
Початок зустрічі розпочався з молитви, а далі пастор церкви з Лубен ІГОР ФЕНЬ ділився Словом на тему «Дєрзновєніє служителя»: «Сміливість у рішеннях, відвага важливі для служителя Божого. Життєво необхідно навчитися брати на себе відповідальність за ту чи іншу справу, мати сміливість сказати слово, зробити крок назустріч іншій людині чи до певної справи. Не бути дєрзкім, а мати дєрзновєніє – це різні речі. Щоб стати в молитві перед Богом також потрібна відвага, сміливість…».
Обласний пресвітер Михайло Роман представив пастора Євгенія Полтавця, який має три зареєстровані церкви, і по одноголосному рішенню пресвітерської ради приєднався до Полтавського об’єднання церков ХВЄ.
СЛАВІК РАБОВЛЮК поділився успіхами в служінні в селі НОВАКИ Лубенського р-ну. Він наголосив про важливість служіння від серця до серця, від хати до хати, але також варто проводити євангелізації з умовою, що функціонує служіння «Від серця до серця». Вже 10 років він там працює і постійно шукає точки дотику з місцевими жителями, владою, веде соціальну працю, і зараз церква зайняла належне авторитетне місце в селі Новаки. У Новаках Церква ХВЄ закінчує будівництво нового Дому молитви. Брат Рабовлюк підкреслив неприпустимість критики, осуду православної церкви, інших конфесій, а тільки особистим прикладом показувати Христа.
ВАДИМ КОРОЛЬЧУК, молодіжний керівник по області, поділився тим, що в КОТЕЛЬВІ вони чудесним чином побудували Дім молитви. При початковій кількості 13 членів церкви, не виїжджаючи нікуди в інші регіони чи країни, Бог дав потрібні кошти, щоб звести новий Дім молитви. Приблизно сто осіб допомогли порівняно незначними сумами, включаючи родичів, цієї суми цілком вистачило на будівельні матеріали.
АНАТОЛІЙ СТРЕМЕЛЮК, відповідальний служитель церкви в с. УСТИВИЦЯ Великобагачанського району. За підтримки церкви з Миргорода там проводяться регулярні служіння, євангелізації в селі. Дім молитви є. Ще тільки розпочався процес формування церкви, яка на сьогодні нараховує 10 чоловік.
ОЛЕКСАНДР НАКОНЕЧНИЙ проводить щотижня служіння в с. ПОЛИВ’ЯНЕ Миргородського р-ну, де є Дім молитви. Були думки продати цей дім, але тепер вирішили далі проводити служіння.
Обласний пресвітер Михайло Роман по виступах братів доповнював і вносив свої пропозиції. Зокрема він пропонує особливо взяти до уваги працю з дітьми, зокрема зараз, влітку, організовувати дитячі наметові служіння.
ЮРІЙ ДУДОРИЧ приїхав з Львівщини і зараз працює помічником в центрі реабілітації, домі милосердя в с. МАЦКІВЦІ (за 17 км від Лубен). На сьогодні там чотири реабілітанти. Брат Юрій і сам проходив раніше реабілітацію, а тепер служить таким же грішникам, яким він був раніше.
АНАТОЛІЙ БОНДАРЧУК служить місіонером в селі ВИЩИЙ БУЛАТЕЦЬ, організовуючи церкву у тісній співпраці зі Славіком Рабовлюком та пастором Ігорем з Лубен. Наголосив на важливості сучасного розвитку євангелізації: такого, як СОЦІАЛЬНОГО СЛУЖІННЯ. Саме через це вони знайшли контакт з місцевою владою. Вже пройшло 4 роки праці, на початку вони були, як чужинці, а тепер відкриваються нові горизонти для ширшої праці.
Церква у Вищому Булатці пережила трагедію: згорів старий Дім молитви, там також жили місіонери. Тепер вони будують новий, 2-поверховий Дім. Перший поверх вже вигнали. «Варто робити рекламу, озвучувати, що будується Дім молитви, якщо доведеться бути в іншій церкві. Тобто це свого роду відвага, не мовчіть, а просіть: нехай збудеться Слово: хто стукає, тому відчинять. Особливо багато жертводавців відгукнулося з допомогою після пожежі» – зазначив брат Анатолій.
СЛАВІК ПАВЛИК, диякон церкви з Лубен, має будинок сімейного типу: 9 дітей, з яких шестеро прийомних. Служить церкві і дітям…
БОГДАН ХЛИСТІК, село НИЖЧИЙ БУЛАТЕЦЬ, одружений, працюють зараз з дітьми.
Брат Ігор Фень вніс пропозицію на літо, що НЕ ВАРТО РОБИТИ КАНІКУЛИ ДЛЯ НЕДІЛЬНОЇ ШКОЛИ. НЕХАЙ БУДЕ МЕНШЕ ДІТЕЙ, АЛЕ ЗАНЯТТЯ З ДІТЬМИ ВАРТО ПРОВОДИТИ ЗАВЖДИ.
Славік Рабовлюк повідомив, що в цих трьох селах: Новаках, Булатці, Вищому і Нижчому, на місцях, де зараз Доми молитви, мали бути пивні бари. Слава Богу!
Місіонер ДАВИД МІГДАЛЬ з села ВОВЧИК зауважив, що місцеві жителі приймають, добре відносяться до його сім’ї, завдяки тому, що там жила раніше христ. сім’я, яка залишила добрий слід.
Брат МИКОЛА ГІРЦОВСЬКИЙ переїхав в Лубни з Криму, одружившись з місцевою сестрою. Зараз вони мають трьох дітей, він служить у церкві і каже, що кинув тут якір.
Брат АНДРІЙ КАЛЮЖНИЙ перейшов з іншого об’єднання, допомагає церкві у с. ВОЙНИХА, закінчив біблійну школу в Рівному з дружиною. Брат Андрій зазначив, що радий, що працює в цій команді.
ПАСТОР ІГОР ФЕНЬ ДЯКУЄ БОГУ ЗА КОМАНДУ МОЛОДИХ СЛУЖИТЕЛІВ, МІСІОНЕРІВ, ЯКА СФОРМУВАЛАСЯ НА ЛУБЕНЩИНІ.
* * *
Була перерва на вечерю. Смачний плов приготувала дружина пастора Феня Мая, а огірки були з теплиці, яку має церква. Всі їли, наситилися, ще й залишилося. Після перерви продовжилося братське спілкування майже до півночі.
КОЖНОМУ МІСІОНЕРУ, СЛУЖИТЕЛЮ, НАРОДЖЕНОМУ ВІД ДУХА БОЖОГО Є ЩО РОЗКАЗАТИ, Є ЧИМ ПОДІЛИТИСЯ. АЛЕ В УСЬОМУ І НАД УСІМ ХОЧЕТЬСЯ ВІДДАТИ СЛАВУ ГОСПОДУ. ВСЕ, ЩО МИ МАЄМО, ХТО МИ Є, СТАЛО МОЖЛИВИМ ЗАВДЯКИ БОЖОМУ БЛАГОСЛОВІННЮ І МИЛОСТІ. ТАКІ ЗУСТРІЧІ СВІДЧАТЬ ПРО ТЕ, ЩО ПОЛТАВСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВ ХВЄ СПРАВДІ ОБ’ЄДНАНЕ, БРАТСТВО ДІЄ, ЦЕРКВИ РОЗВИВАЮТЬСЯ. А ГОЛОВНЕ: СПАСАЮТЬСЯ ГРІШНИКИ ЗАВДЯКИ ПРАЦІ ЄВАНГЕЛІСТІВ.
СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ! АЛІЛУЯ!

«Коли ти берешся за духовну працю, то є протистояння, виникають перешкоди мовби на рівному місці. Коли в сім’ї конфлікт, натягнуті відносини, то служіння буде без успіху.
Коли ми працюємо активно, то ворог атакує саме дім. Тому варто буквально брати в кільце молитвою дітей, сім’ю! – наголосив Михайло Роман. – Важливо, щоб і жінка і чоловік були в одному єднанні в праці місіонера. Повинна бути цілковита згода, одні бажання, цілі. Оце наше братство, коли ми служимо один одному, підтримуємо в молитві, беремо безпосередню участь в служінні».

ІГОР УНТИЛО, служитель з м. ЛОХВИЦЯ, зазначив, що кожна церква індивідуальна, як і кожна людина. Регулярні служіння проходять в Лохвиці, а також – в селі СЕНЧА, де служить брат АНАТОЛІЙ ЧУМАРНИЙ. «Хотілося б більше посвятити себе служінню, але приходиться поєднувати фізичну працю і духовну, особливо влітку гаряча пора» – зазначив брат Ігор. Брат Анатолій живе в Сенчі, має домашню групу, також відвідує церкву в Лохвиці упродовж двох років.
МИХАЙЛО ХАНАС одного разу приїхав в гості із Західної України на Полтавщину, і йому Бог вклав в серце бажання трудитися тут місіонером. Бог підтвердив двічі, що він має бути тут, на Полтавщині.

З РОЗПОВІДЕЙ МІСІОНЕРІВ БАЧИШ, ЩО ВОНИ ЖИВУТЬ БОГОМ, СЛУЖІННЯМ. САМЕ МІСІОНЕРИ ЦІЛКОМ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД БОГА. І ЦЯ ВІДВАГА, ДОВІРА БУКВАЛЬНО ВИТІКАЄ ІЗ ЇХНІХ СВІДЧЕНЬ. ХРИСТИЯНИ, ЯКІ СТАЛИ СУТО ЦЕРКОВНИМИ, КОЛИ ПРОСТО ВІДВІДУЮТЬ ЦЕРКВУ РАЗ НА ТИЖДЕНЬ, НЕ ЗРОЗУМІЮТЬ ЦЬОГО РУХУ ЖИТТЯ, УСТРЕМЛІННЯ ВПЕРЕД ДО ХРИСТА. ПОДВИГ ВІРИ, ПОЄДНАНИЙ З ВІДВАГОЮ, ВАЖЛИВИЙ ДЛЯ УСПІХУ СЛУЖІННЯ КОЖНОГО МІСІОНЕРА. САМЕ ЗАРАЗ ПРИХОДИТЬ ВПЕВНЕНІСТЬ, ДИВЛЯЧИСЬ НА ЦІ РЕВНІ ДУШІ, НИМИ БУДУТЬ ЗДОЛАНІ УСІ ПЕРЕШКОДИ, ЦЕРКВА БУДУЄТЬСЯ І РОСТЕ.

У 2010 році в село ДУХОВЕ, яке налічує усього 300 жителів, переїхав СЕРГІЙ МЕЛЬНИК з сім’єю. Мають добротний Дім молитви, який допомогли збудувати християни – жертводавці з Західної України. Бог продовжив життя брату Сергію, коли в страшній аварії загинуло двоє братів, а він залишився живим, хоч лікувався, мав перелом руки.
«Дехто не витримує тимчасових труднощів, не може відмовитися від звичного комфорту і не може служити місіонером… А хто таке перетерпів, Бог виводить з тісноти на простір. Не завжди так буде. Усі платять ціну, якщо ти заплатиш, пройдеш без сумніву і нарікання, Бог благословить і дасть все необхідне. Усі служителі спочатку проходили періоди випробування через матеріальні труднощі» – зазначив Михайло Роман.

ВАСИЛЬ ДРОБОТ, перший диякон церкви в Лубнах від початку, вже 17 років служить тут. Переїхав в Лубни з Західної України, і так тут і залишився. Пастор Ігор зазначив, що не було жодного організаційного моменту, в якому не приймав би участі брат Василь. БУТИ НА НАЛЕЖНОМУ МІСЦІ В НАЛЕЖНИЙ ЧАС І ЗНАТИ, ЩО РОБИТИ, І РОБИТИ ТАК, ЯК СЛІД – саме це характеристика брата Василя Дробота. Добре, щоб ця характеристика стосувалася кожного служителя церкви.
Пастор Ігор повідомив, що церква в Лубнах має новий дім для Дому молитви, який почнуть ремонтувати, як тільки продадуть теперішній дім.
«ЗНАЧЕННЯ МАЮТЬ ВІДНОСИНИ! Приклад пастора у відношенні до молоді, молодіжного служіння показує рівень праці в церкві, чи на належному рівні пастор. Дуже важливо шукати нових людей, запрошувати їх до праці. Мені хочеться почати працю з невіруючими підлітками, є довіра до церкви, батьки готові гроші платити аби хоч якось своїх дітей вберегти від зла» – наголосив брат Фень.

ЖЕНЯ ПОЛТАВЕЦЬ зазначив, що ми більше витрачаємо часу на старших людей, а варто витрачати час на дітей: «Я зробив помилку, що увесь час витрачав на старше покоління. Усіма доступними способами добратися до серця дитини, дітей. Бог іде до дітей, Він піднімає дєлатєлєй. Інакше церква вимре. Друге: 20 років я служу Богу і аналізуючи ці роки, зрозумів, що Бог з великою силою діє, коли церква йде до невіруючих, у цей світ. Тільки «оцерковилися», утворюється болото. Дух Святий тече, коли церква тече у цей світ, активно євангелізує, тоді вона живе, і Бог діє в такій церкві».
ОБЛАСНИЙ ПРЕСВІТЕР ПОВІДОМИВ, ЩО НА СОРОЧИНСЬКОМУ ЯРМАРКУ ПЛАНУЄТЬСЯ ПРОВЕСТИ МОЛИТОВНИЙ СНІДАНОК ЗА УЧАСТЮ УСІХ РАЙОННИХ ГОЛІВ, А ТАКОЖ МОЛИТОВНИЙ СНІДАНОК В МИРГОРОДІ ЗА ЗГОДОЮ МІСЬКОГО ГОЛОВИ СОЛОМАХИ.
ПАВЛО КОВАЛИШИН, пастор з Миргорода, розповідаючи про свій багаторічний труд на Полтавщині, сказав фразу «Якщо не Господь, то хто?» Таку назву поклав уродженець Полтавщини Іван Зінчик в назву своєї книжки, саме він став на початку рясним благословенням для народження церков, які нині діють. Варто розуміти, що Господь над усім. Він тримає все в Своїй руці. Головне в праці кожного місіонера людська душа – дорогоцінність душі… Якщо спас одну душу – спас увесь світ. «Якщо Бог через нас спасе когось, нехай одну душу, ваше життя пройшло не даремно!»
Наступна зустріч цього осередку служителів планується на 24 вересня.


Підготував текст і фото ГЕННАДІЙ АНДРОСОВ

Попередня ВРЦіРО надіслала відкритий лист голові  Суспільного мовлення
Наступна Визначився переможець Літературного конкурсу ім. Джона Буньяна 2018

Вам також може сподобатися

Новини регіонів

«Церкву започаткували двоє сестер, які в 30-ті роки повернулися з еміграції»

    Історія  церкви ХВЄ в селі Хмелівка, Теребовлянського району, що на Тернопільщині налічує 80 років. Наприкінці жовтня віруючі відсвяткували ювілей, на який  приїхало багато гостей.

Новини регіонів

Евангельское движение на Днепропетровщине


Михаил Мокиенко, кандидат исторических наук

Веков настала перемена, когда на землю Ты сошел

В этом году томаковская церковь «Возрождение» празднует 120 летие. Когда мы празднуем такие даты, то мы хотим, чтобы верующие люди научились думать, а думающие люди научились верить.

 

Новини регіонів

Подарувати щастя знедоленим

Для· дітей з розумовими обмеженнями, які мешкають у школах-інтернатах спілкування з молоддю із церков – це справжня радість. Так, 13 жовтня молодь церкви ХВЄ із села Ком’яти Виноградівського району, що на Закарпатті, вперше відвідала інтернат, що знаходиться в селі Інстичиво, у сусідньому Іршавському районі.