Травень 31, 2018 1 262 Переглядів

«І ПРОСТИ НАМ ГРІХИ НАШІ, ЯК І МИ ПРОЩАЄМО ВИНУВАТЦЯМ НАШИМ…»

Мабуть, нема такої людини, котра б хоч раз у житті не зверталася до Бога. Хоча б такими короткими словами: «БОЖЕ, ДОПОМОЖИ!» Інколи доводиться чути нарікання: «Я МОЛИВСЯ, АЛЕ БОГ МЕНЕ НЕ ПОЧУВ!»

ЯК ОТРИМАТИ ВПЕВНЕНІСТЬ, ЩО БОГ ДАСТЬ ВІДПОВІДЬ НА ТВОЄ ПРОХАННЯ?

Мабуть, усі християни знають молитву «Отче наш» і часто повторюють цю Господню молитву. У цій молитві Ісус наголошує: «І прости нам гріхи наші…» (Мт. 6:12). Як важливо для людини просити прощення гріхів у Бога! Але це лише перша частина Господньої Заповіді, інша ж не менш важливіша: «… як і ми прощаємо винуватцям нашим». Тобто: прости мені так, як і я прощаю тому, хто винуватий переді мною. Саме на ці слова зробив наголос Ісус Христос, коли наставляв учнів, як потрібно молитися: «Бо коли будете людям прощати провини їхні, то й Отець ваш Небесний буде прощати вам. Коли ж не будете прощати людям провин їхніх, то й Отець ваш Небесний не простить провин ваших» (Мт. 6:14-15). В іншому місці Євангелії від Марка (11:25) написано так: «І коли стоїте на молитві, то прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний простив вам гріхи ваші».

Отже, ми (християни) молимося до Бога, просимо простити наші гріхи. Це правильно. Але можна молитися і залишитися без Божої відповіді саме по причині гіркої образи, не прощення тієї людини, що завинила проти нас. Одна жінка стверджувала, що вірить Богові і завжди молиться, але в розмові з нею я зрозумів, що вона має гірку образу на своїх родичів, яких вважає у певній мірі винними у смерті своєї доньки. Вона сказала, що є гріхи, які не можна простити іншим. Але чи не є ці слова власним вироком для неї самої? Інша жінка казала, що всім прощає, але своєму колишньому чоловіку до смерті не простить. Він стільки зла накоїв їй. Дійсно, той чоловік винуватий, але Бог каже: «Дорога моя дитино, прости йому! І не просто так, а від усього серця!»

Дехто має таку пиху (гординю), що не може попросити прощення у того, перед ким конкретно завинив, несправедливо образив (вважаючи це для себе приниженням). Батько, який образив несправедливо свою дитину, так само повинен просити у неї прощення, начальник, який образив свого підлеглого, так само повинен щиро просити прощення… Можна шукати причину, як виправдати свою позицію, але Слово Боже вище наших людських амбіцій, і духовні закони непідкупні: ми будемо пожинати те, що сіємо. Якщо посіяли не прощення, пожнемо гіркі наслідки. Духовні закони діють таким чином, що навіть якщо ми праві, але в серці носимо гріх не прощення, то також будемо страждати. Якщо хтось сказав нам щось образливе або чийсь учинок засмутив нас, згадаймо слова Ісуса, і візьмімо їх за свій головний принцип у житті: «Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» (Ін.20:23). Ваш кривдник може ніколи не попросити у вас прощення і ніколи не визнати своєї провини, але ви можете скористатися ключем прощення, відкрити двері і звільнити його і себе з в’язниці образи.

Дехто каже: «Я йому все простив і зла на нього не держу». Але чому ти держиш на нього образу? Чому в розмові з кимсь ти знову й знову згадуєш свого винуватця словами, повними гіркоти? Чому ти досі сердишся на свого сусіда (сусідку) за давню сварку? І при нагоді знову згадуєш, яку капость десять років тому сусідка тобі зробила? Навіть якщо це зробила вона, але ж Христос каже тобі: «Прости їй». І не згадуй більше провин свого сусіда.

Люди називають себе християнами, але судяться до знемоги за межу, батьківську хату, майно; в серці носять образу, ненависть. І чекають нагоди, щоб відомстити своєму винуватцю або ж внутрішньо тішаться, коли з їхнім винуватцем трапиться якась біда. Не співчувають, а навпаки кажуть: о, отримав те, що заслужив. Але християни не тішаться з біди свого винуватця, а співчувають, моляться, просять милості у Бога на свого кривдника. Істинні християни прощають тим, хто завинив проти них. Вони не прагнуть до негайного покарання винуватця, а віддають те в руки Господа Бога, Того, Хто Один має право судити. Він нехай Сам поставить Свій вирок, а Божий вирок буде справді справедливим.

Дорогий скривджений християнине, не ти суддя своєму кривднику, а Бог! А наше діло – прощати.

Багато віруючих людей перебувають у тяжкому стані, мучаться, багато хто з них прикований до постелі тяжкою хворобою лише з тієї причини, що не простили свого винуватця, свого ворога, кривдника. Не прощення – це відкриті двері для ворога (диявола), щоб вразити не тільки вашу душу, а й тіло.

Любий друже, ти тяжко страждаєш, може Бог чекає, щоб ти простив свого кривдника? Бог хоче ввести тебе у своє Царство, але туди увійдуть лише ті, хто переживе прощення гріхів, хто буде прощений Богом. Але щоб це сталося, тобі треба виконати заповідь Ісуса Христа: також простити, пробачити усім і кожному, без винятку, без умов, цілком і повністю. Ти не можеш простити, то проси, волай до Бога, Бог дасть тобі сили простити. Головне: треба мати бажання простити, а Бог допоможе його здійснити. Згадай Ісуса, як Він прощав своїм кривдникам. Він був святий, прийшов робити добро, а за це добро, над Ним, Святим Божим, грішні, негідні люди познущалися, насміялися і віддали на тортури, на хресну смерть, як якогось останнього злочинця. А Він не проклинав, а лише благав Отця: «Прости їм, Отче, бо не відають, що чинять! Прости їм, Отче, бо Я також їм усім прощаю!»

Автор Геннадій Андросов (стаття взята з архіву публікацій в газеті «Жива надія»)

Попередня Представники ВРЦіРО розповіли журналістам про мету Всеукраїнської Ходи на захист прав дітей і сімей
Наступна «Жива Надія» на радіо Еммануїл

Вам також може сподобатися

Жива надія

ЦЕРКОВЬ – ЭТО ШКОЛА ИЛИ ДОМ КУЛЬТУРЫ? ХРИСТИАНЕ – УЧЕНИКИ ИЛИ ЗРИТЕЛИ?

Кто такой христианин в первую очередь (по определению согласно Евангелия)?