Лютий 7, 2019 2 451 Переглядів

Місіонери на Гаїті: про медичну допомогу, землетрус і Божу славу

Острівна країна Гаїті – одна з найбідніших у Центральній Америці і світі. 80 відсотків населення тут живе за межею бідності, 60 відсотків – безробітні. Для молодих християн з українських церков США служіння у цій  країні Карибського басейну стало водночас і випробуванням, і великим благословінням.

Наш кореспондент Геннадій Андросов поспілкувався із керівником групи, молодіжним пастором Першої української церкви м. Чикаго Ігорем Ковалишиним. Упродовж двох тижнів, з 1 по 14 січня 2019 року, група із 81 молодих служителів трудилась на місії у Гаїті. Для Ігоря Ковалишина це була вже п’ята поїздка до цієї острівної країни.

«І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мрк. 16:15).

— Ігоре, коли та кому прийшла ідея їхати до Гаїті?

— Василю Лавришину з м. Клівленда. Ми щороку стараємося організовувати поїздки до Гаїті, починаючи з 2001 року. У нас благодійна організація SFG, в яку входить переважно молодь із багатьох церков декількох центральних штатів Америки. Власне, кожен, хто хоче з нами працювати, має таку можливість.

— Який підсумок можеш зробити за ці роки?

— Роботи було зроблено дуже багато. Місцевим жителям надана значна допомога (як матеріальна, так і медична). Звичайно, насамперед, нашою ціллю є проповідь Євангелія. Але спочатку людей треба нагодувати, надати допомогу, тоді гаїтяни охоче слухають наші проповіді, пісні. Піл час цієї поїздки ми з собою мали місцевого євангеліста, який проповідував гаїтянам їхньою мовою. Наші сестри проводили з дітьми біблійні заняття (відвідали кілька дитячих закладів).

Свого часу наші місіонери оплатили навчання одному християнину з Гаїті, який надбав професію лікаря. Сьогодні він також є пастором церкви, яка має близько 120 членів. Ця церква була заснована у 2010 році. Ми допомогли їм у будівництві Дому молитви, а зараз будуємо місіонерський центр, у якому буде Біблійна школа, всі належні умови. Цей центр знаходиться усього за годину їзди від столиці Гаїті. Ми дуже хочемо, щоб гаїтяни почули Євангеліє, пішли до місцевих церков, щоб з ними працювали місцеві пастори. Бо двох наших тижнів на рік недостатньо для цього. Також в горах постійно працює місіонер з Нідерландів – Роб, з яким ми також співпрацюємо, він має свою клініку.

— Що у цій поїздці примусило вас найбільше похвилюватися?

— У перший же день місії на Гаїті ми виїхали в гори двома вантажними автомобілями і один з них перекинувся. На ньому було 17 осіб. Тільки з ласки Божої усі залишилися живими, відбулися синцями. А могло бути все набагато гірше, тож гори – стрімкі схили, дорога дуже погана. Бог зберіг, слава Йому! Я планував надати вихідний день постраждалим, але ніхто його не взяв, усі пішли наступного дня до праці.

— Ви винаймаєте ці автомобілі? А де берете продукти?

— Так, винаймаємо. Там можливо пересуватися тільки потужним траком. Частину продуктів привозимо з собою, частину купуємо на місці. Воду вживаємо ту, що купуємо в пляшках, бо пити неочищену воду небезпечно для здоров’я. Ми не можемо ризикувати, і для адаптації не маємо часу. Тому і їжу усій групі готували наші сестри.

— Розкажіть які заходи вдалося реалізувати цього разу.

— Насамперед, це – послуги медичної клініки. З нами були медпрацівники, медсестри, дипломований лікар, ми з собою привезли медикаменти. Гаїтяни утворюють великі черги, щоб потрапити на безкоштовний прийом. На жаль, бідні жителі позбавлені будь-якої  медичної допомоги. Багато з них мають рани, які гнояться, бо вони ніякої медичної обробки не проводять. Тому наша допомога для гаїтян була досить суттєва.

— Чи потрібен якийсь дозвіл для такої подорожі по Гаїті?

— Ніякого дозволу не потрібно. Можна безперешкодно пересуватися скрізь. Нашу місію (схоже на те) вже добре знають. Я думаю, що влада зацікавлена в нас. Місіонерська, гуманітарна допомога з інших країн, зокрема з США, складає значний процент у цій бідній країні.

— Отже для гаїтян ви є великим благословенням. А для вас особисто яка є користь?

— Звичайно є й для нас. Опинившись у складних умовах, інакше починаєш дивитися на світ і навчаєшся краще цінувати те, що ми маємо у США, вдома. Місіонери стверджуються більше в особистій  вірі, коли спостерігають явні дії Божі. Це не просто розповіді батьків про те, що було колись, це те, що сьогодні вони можуть бачити своїми очима – чудесну Божу дію. До речі, одна наша група була свідком землетрусу на Гаїті, коли загинули сотні тисяч людей. Бог тоді захистив нашу групу, ніхто навіть не постраждав. Ми побачили явну допомогу від Господа і віддали Йому славу. Тут приходить розуміння, що твоє життя залежить від Бога.

 «Бо так заповів нам Господь: «Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!» (Дії. 13:47).

 — Багато гаїтян живуть без жодних побутових умов, у глиняних халупках два на два метри, вкритих соломою. За останні роки щось змінилося?

— Так само живуть бідно. Простежується сильне розшарування: є дуже бідні та дуже багаті. Мені здається, що тамтешні багатії навряд чи заробили кошти чесним шляхом. Навіть ми бачили, як біля одного маєтку стояв вертоліт.

— Я знаю, що гаїтяни дуже смітять (до речі, про це я довідався з розмови з тобою у 2016 р.), ти мав тоді навіть спроби прибирати сміття. Як зараз?

— На жаль, ще гірше, на мій погляд, сміття не зменшується. Тут своя культура, менталітет. Потрібно багато років, щоб докорінно щось змінити.

— На Гаїті сильно розповсюджена релігія Вуду, окультизм. Я знаю, що раніше вам протистояли місцеві шамани, ворожбити. Як зараз?

— Місцеві шамани нас побоюються. Вони зв’язані з духовним світом і чітко розуміють, що в нас сила Божа. Вони те відчувають навіть більше, ніж ми самі це усвідомлюємо, яка потужна Сила з нами. Якщо Бог за нас, то хто стане проти? Ніяких перешкод цього разу ми не бачили. Щоправда, однієї ночі були свідками їхнього фестивалю. Таке страшне виття було майже до ранку, що моторошно ставало. Мені здається, що вже не так сильно культивується релігія Вуду, особливо в містах, а в горах, у віддалених поселеннях, ще дуже розвинений окультизм.

— Яким чином фінансуються такі місіонерські поїздки?

— У першу чергу, це наші особисті кошти, які ми заробляємо упродовж року і відкладаємо на поїздку. Принаймні квитки на літак до Гаїті оплачуємо з власних коштів. Частину коштів складають добровільні пожертвування від слов’янських церков.

— Чи маєте ви впевненість, що саме Бог вас провадить у цих поїздках?

— Безперечно, це так. Бог нас благословляє, оберігає. До речі, це вже вдруге перекинувся наш трак, і так само першого разу у 2016 році ніяких значних пошкоджень не було. Я вже говорив, як Бог зберіг нас під час землетрусу на Гаїті. Тоді нас було 53 особи. Сотні тисяч жертв, а Бог нас вивів серед такої нищівної руйнації. Члени нашої команди ще більше вбачають провід Духа Святого у цих поїздках.

Цього разу ми були в одному місці. Я піднявся на пагорб і побачив, як великі хмари збираються обабіч дороги, по якій нам треба рушати до бази. Ми швидко зібралися, помолилися про Божу охорону в дорозі, а потім скільки їхали, мовби хтось притримував дощ. Якби злива нас застала у дорозі, ми б не змогли виїхати з багнюки, яка миттєво утворюється. Як тільки заїхали на подвір’я бази, одразу вперіщив сильний дощ, який безперестанку йшов упродовж п’яти наступних годин. Такі, мовби незначні події, для нас були явними ознаками від Бога.

Розмовляв Геннадій Андросов.


Кілька моментів з життя місії на Гаїті за участю молоді української церкви США.

 

 

 

 

 

 

 

 

Попередня В Україні запроваджено нову процедуру реєстрації релігійних організацій
Наступна Волинь звітує: заходи в рамках жіночого служіння у листопаді-січні 2018/2019 року

Вам також може сподобатися

Новини

ВРЦіРО надіслала відкритий лист голові  Суспільного мовлення

Чому Суспільне мовлення проігнорувало Всеукраїнську Ходу на захист прав дітей

Жива надія

ЦЕРКОВЬ – ЭТО ШКОЛА ИЛИ ДОМ КУЛЬТУРЫ? ХРИСТИАНЕ – УЧЕНИКИ ИЛИ ЗРИТЕЛИ?

Кто такой христианин в первую очередь (по определению согласно Евангелия)?

Новини

Заява ВРЦіРО щодо нападів на ґрунті релігійної ненависті

З почуттями смутку й обурення ми сприйняли звістку про вбивство