Травень 5, 2011 8 14965 Переглядів

ОСНОВИ ВІРОВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ ХРИСТИЯН ВІРИ ЄВАНГЕЛЬСЬКОЇ

ПРО БОГА

Ми віримо в єдиного істинного Бога, який відкривається у трьох особах: Отця, Сина і Святого Духа (Бут. 1:26; Мт. 28:19; 1 Ів. 5:7).
Бог Отець – Творець неба і землі, всього видимого і невидимого:

– Бог є Дух Ів. 4:24
– Безсмертний 1 Тим. 6:16
– Святий Лев.11:44; 1 Петр. 1:15-16
– Всезнаючий Рим. 17:1; Мт. 19:26
– Бог є любов Ів. 3:16; 1 Ів. 4:16

ПРО ІСУСА ХРИСТА

Божественність Господа Ісуса Христа, однородженого Божого Сина, зачатого від Святого Духа, народженого від Діви Марії, Якого було розп’ято за Понтія Пилата і поховано, і Який третього дня воскрес із мертвих, вознісся на небо і сів праворуч Свого Отця (Кол.1:12-18).

– Він є Бог 1 Ів. 5:20
– Вічний Кол. 1:17; 1 Ів. 5:20
– Єдиний Спаситель Дії Ап. 4:11-12
– Первосвященик Нового Заповіту Євр. 4:14-16; 9:11
– Заступник Євр. 11:15
– Переможець Кол. 2:15; Об. 3:20
– Хрестить Духом Святим Мт. З:11; Дії Ап. 1:8; 2:4; 11:16-17

ПРО ДУХА СВЯТОГО

Третя особа Святої Трійці (2 Кор. 13:13; Мт. 28:19). Святий Дух має Божественні Якості (Рим. 5:19; Дії Ап. 5:3-4).

– Дух Правди Ів. 16:13
– Святий Ів. 14:26; 1 Ів. 5:7; Еф. 4:30
– Всезнаючий 1 Кор. 2:10
– Всемогутній Бут. 17:1
– Він освячує 1 Кор. 6:11
– Чудотворець Дії Ап. 19:6
– Відроджує Ів. З:3-6; Дії Ап. 2:39
– Підтверджує усиновлення Гал. 4: 6-7
– Утішитель Ів. 14:26
– Наділяє дарами і сповнює силою Дії Ап. 4:31; 1 Кор. 12:7-11

Необхідність прийняти Святого Духа з ознаками різних мов: Дії Ап. 1:4-8; 10:44-46; 19:2-7.

ПРО БОЖЕ СЛОВО

Основою нашого віровчення є Святе Письмо (Канонічна Біблія) Старого і Нового Заповітів.
Святе Письмо дане Господом, як єдине і цілком достатнє джерело для пізнання Бога і нашого спасіння (1 Тим. 3:15-17; 2 Тим. 1:21).

Віруючому необхідно :

– Досліджувати Святе Письмо Ів. 5 :39
– Вірити в Святе Письмо Мр. 1:15
– Не спотворювати Божого Слова 2 Кор. 4:2:1; 1 Петр. 4:11; Іс. Нав. 1:8

– Нічого не додавати і не відіймати від Божого Слова (Пр. 30:6; Об. 22:18-19; Мт. 5:19).

ПРО ЛЮДИНУ

Бог створив людину на Свій образ і подобу (Бут. 1:27). Людина має вільну волю (Мих. 6:8; Повт. Зак. 15:19). Людина триєдина: має дух, душу і тіло – те, що становить людську істоту (1 Сол. 5:23).
Людина порушила Боже веління і згрішила. Через гріхопадіння першої людини Адама все людство успадкувало гріх і смерть (Рим. 5:12; 1 Кор. 15:21–22).
Родоначальником гріха є диявол, грішний ангел, який через гордість і неслухняність став ворогом Бога і Його Церкви; він є батьком неправди і всякої брехні. Він переможений Христом і буде вкинутий в озеро вогняне (Єз. 28:12-17; Об. 20:10).

ПРО СПАСІННЯ ЛЮДИНИ

Ми віруємо, що людина сама не може спастися (Мт. 16:26). Ні своєю праведністю, ні якими-небудь іншими своїми ділами (Рим. З:22-25; Ів. 12:46-47; Еф. 2:8-9), ні через інших людей (Пс. 49: 8).
Бог пропонує прощення всіх гріхів, вічне життя з Богом даром, через віру в Ісуса Христа (Ів. 3:15-18; Йов. 5:24). Святий Дух і Боже Слово відроджують людину до нового життя (Як. 1:18). Кожній людині для спасіння необхідно увірувати, покаятись, народитись згори, охреститися по вірі й одержати дар Святого Духа (Мр. 1:15; Дії Ап. 2:38; Ів. 3:5).

ПРО ХРИСТОВУ ЦЕРКВУ

Ісус Христос створив Церкву (Мт. 16:18) і є головою Церкви (Мт. 16:18; Кол. 1:18; Еф. 1:22-23). Основою Церкви є смерть Ісуса Христа на Голгофі й зішесття Святого Духа в день П’ятидесятниці (Іс. 53:10; Дії Ап. 1:4-8). Від дня П’ятидесятниці Святий Дух через проповідь Христових учнів почав будувати Божу Церкву. Церква будується на основі вчення апостолів і пророків і має Ісуса Христа наріжним каменем (Еф. 2:20-22).
Церква складається з викуплених кров’ю Христа, з усіх народів, націй і племен, які живуть у цьому світі і вже спасенні у Господі (Євр. 12:22-23; Ів. 10:16; Об. 5:9-11).
Всі хто увірував у Христа як особистого Спасителя, народжені згори, охрещені Святим Духом, хрестилися в одне тіло, є членами Христової Церкви (Дії Ап. 11:26; Об. 2:1,8,12,18; Кол. 1:1-2; 1 Кор. 1:2).

МІСЦЕВА ЦЕРКВА

Місцеву Церкву складають відроджені душі, об’єднані одною вірою і сповіданням для духовної праці за територіальним місцем проживання. Її обов’язки – проповідь Євангелії, утвердження своїх членів через Боже Слово у вірі, святості, Божій силі, а також служіння добродійності і милосердю (Дії Ап. 2:42-47; 9:13; Еф. 2:10; Як. 4:17; 1 Петр. 2:5; Євр. 13:2).
Умовою вступу до місцевої Церкви є покаяння, визнання гріхів, прийняття водного хрещення. А віруючим, які прибули з інших місць, необхідно мати усне, при свідках, або письмове свідоцтво з інших Церков, членами яких вони були (Рим. 10:9-10).
Участь в житті Церкви беруть члени Церкви, а також діти, які прийняли Господа своїм особистим Спасителем (Пс. 78:3-7; Вих. 12:24-27). Члени місцевої Церкви можуть вибирати і бути вибраними на різні духовні служіння, більше того, брати участь у членських зібраннях, бесідах, розв’язанні усіх питань Церкви (Дії Ап. 6:3; Вих. 18:21-22).
Кожний член Церкви має право у благоговінні й мирі, як належить святим, вносити пропозиції й зауваження щодо поліпшення духовного стану Церкви (1 Кор. 14:3,11,16; 3:1-3).

Кожен член Церкви зобов’язаний:

Коритися служителям Церкви 1 Петр. 5:5; Євр.13:17
Гідно брати участь в Господній вечері 1 Кор. 11: 23-30
Зберігати мир і єдність у Церкві Євр.12:14
Брати участь у служінні і житті Церкви Євр. 10:25
Брати участь у матеріальному служінні Господові через десятину з своїх прибутків, інші добровільні пожертвування для нужд святих на розсуд Церкви Мт. 23:23; Мал. З:8-10; Бут. 14 :20; Євр. 7:4-6

ДОМАШНЯ ЦЕРКВА

Благословення і благополуччя місцевої Церкви багато в чому залежить від святого упорядкування домашньої Церкви, яка складається із членів сім’ї. Обов’язком домашньої Церкви є святе і зразкове життя батьків перед Богом, дітьми і навколишнім світом. Батьки зобов’язані: виховувати дітей у слові правди, разом молитися, співати духовні пісні, читати Святе Письмо. Разом з дітьми відвідувати Богослужіння, брати активну участь у житті місцевої Церкви.

ЦЕРКОВНЕ СТЯГНЕННЯ

До членів Церкви, які ведуть нехристиянське життя, або піддались якій не-будь духовній омані, спокусі, псевдовченню, вживаються заходи церковного впливу:

1. Докір Юди 22, 23 ; 1 Тим. 5:20
2. Напоумлення Мт. 18:15-16; 1 Сол. 5:14
3. Заборона 2 Тим. 4:2
4. Зауваження 2 Сол. 3:14-15
5. Відлучення Мт. 18:17; 1 Кор. 16:22 ; Тит. 3:10

Відновлення в членах Церкви :

Покараний приносить перед Богом і Церквою достойний плід покаяння в тій Церкві, в якій його було покарано, і за рішенням Церкви міра покарання знімається. На членських зборах його відновлюють у членах Церкви.

Примітка: недостойну поведінку членів Церкви та інші конфлікти спочатку розглядають на братських радах Церкви, і якщо необхідно, виносять на членські збори.

ПРО СЛУЖИТЕЛІВ ЦЕРКВИ

Для служіння в Церкві Бог настановляє:

1. Єпископів 1 Тим. 3:1-7
2. Пастирів, Пресвітерів Тит. 1:5
3. Пророків Еф. 4:11-12
4. Євангелістів Еф. 4:11-12
5. Учителів Еф. 4:11-12
6. Дияконів 1 Тим. 3:8-13
Єпископ ХВЄ Обирається з’їздом, конференцією Союзу ХВЄ і є опікуном усіх церков ХВЄ. Його рукопокладають після обрання.
Керівний /старший/ пресвітер Обирається на регіональній конференції. Над ним звершується молитва посвячення в момент обрання. Достойно керуючий старший пресвітер Радою єпископів Союзу може бути рукопокладений у сан єпископа.
Пресвітер Пастир місцевої Церкви обирається на членських зборах Церкви і після випробувального терміну, на основі Тит. 1:5-9; Дії Ап. 14:23 рукопокладається вищестоящими служителями у присутності Церкви.
Євангелісти Обираються Церквою, конференцією чи з’їздом, рукопокладаються старшими служителями з правом священнодійства і служать за місцем обрання чи призначення.
Пророки Служать для збудування Тіла Христового і вдосконалення святих (Еф. 4:12; 1 Кор. 14:3). Вони підкоряються настановам Церкви і працюють під керівництвом пресвітера, виконуючи Господні заповіді (1 Кор. 14:26,29, 33-37).
Диякони Церкви обираються членськими зборами Церкви на основі Божого Слова (Дії Ап. 6:3; 1 Тим. 3:8-10). Його рукопокладають старші служителі.
Дияконів і вчителів Обирає місцева Церква. Над ними звершують молитву благословення без рукопокладання.

ПОЗБАВЛЕННЯ ДУХОВНОГО САНУ СЛУЖИТЕЛІВ

За допущені порушення Божого Слова, гріх, помилку, псевдовчення служителі позбавляються духовного сану вищестоящими служителями. Міра покарання служителів така сама, як і членів Церкви. Служителі, які згрішили або втратили сан служіння до священнодійства не допускаються.

ПОСТАНОВИ ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА ДЛЯ ЦЕРКВИ
Ісус Христос залишив для Церкви дві постанови:

     1. Хрещення у воді.
а) передує хрещенню, проповідь і повчання (Дії Ап. 2 :29-36; 10:34-43);
б) звершується над тими, хто покаявся й увірував у Господа Ісуса Христа (Дії Ап. 2: 29,36; 8:14; 8:36-37);
в) означає обітницю Богові доброго сумління (1 Петр. 3:21), смерть і воскресіння для нового життя у Христі (Рим. 6:2-4);
г) здійснюється служителями індивідуально кожного у відкритих водой¬мах чи баптистеріях з повним зануренням у воду (Дії Ап. 8:37-38).
2. Господня вечеря:
а) установлена Господом (1 Кор. 11:23-25).
б) нагадує про страждання і смерть Господа Ісуса Христа (1 Кор. 11:26).
– хліб символізує тіло Ісуса Христа (Лк. 22:19).
– вино символізує Кров Ісуса Христа (Лк. 22:20).
Примітка: треба, щоб було виноградне вино (Лк. 22:18).
в) установлена для участі членів Церкви Тіла Христового (Мт. 26:18; 1 Кор. 10:15-17).
г) за установленням Церкви може відбуватися з обмиванням ніг або без обмивання (Ів. 13:1-15; 1 Кор. 11:23-30).
д) осуджує за неблагопристойність, тому не приймається членами Церкви, які перебувають під Церковним покаранням (1 Кор. 11:27-30).

СВЯЩЕННОДІЙСТВА У ЦЕРКВІ

У Церкві ХВЄ священнодійства звершуються рукопокладеними служителями.

            – Шлюб (Мт. 1:18; 19:3-7).
– Молитва за благословення дітей (дитину служитель бере на руки або покладає руки (Лк. 2:27-28; Мр. 10:13-16).
– Молитва над недужими (з покладанням рук або помазанням оливою (Мр. 16:18; Як. 5:14-16).

ХРЕЩЕННЯ ДУХОМ СВЯТИМ

Ми віруємо: Хрестить Святим Духом Ісус Христос (Мт. 3:11; Ів. 14:16; 16:7).

– відбувається: під час проповіді (Дії Ап. 10:44);
під час молитви (Дії Ап. 2:1);
за інших обставин (Дії Ап. 8:39; 9:17);

– підтверджується ознакою інших мов (Мар. 16:17; Дії Ап. 10:45-46, 19:6);
– ознака інших мов, походить від Святого Духа і не може бути вивчена від людей (Дії Ап. 2:4).

МОЛИТВА

Молитва є звертанням до Бога з усіма потребами, подяками, бажаннями (Фил. 4:6; 1 Тим. 2:1-2). Молитва Богу чиниться в Ім’я Ісуса Христа (Ів. 16:23; Еф. 5:20). Молитися можна на однині і спільно (Дії Ап. 2:14; 14:24; 10:9). Можна молитися розумом і духом при сповненні Святим Духом (1 Кор. 14:14-5). Моляться, як правило, стоячи на ногах або схиливши коліна (Лк. 22:41; Дії Ап. 20:36). Молитися духом треба постійно (Еф. 6:18; Ів. 4:21-24). Господня молитва «Отче наш» звершується на початку або в кінці Богослужіння за рішенням Церкви.

ПІСТ

Піст – це добровільне утримання на деякий час від їжі і подружніх стосунків (Мт. 4:2; 1 Кор. 7:5). Піст є виявом смиренності людини перед Богом (Іс. 58:3; Лк. 4:2). Постові передує щиросердне приготування (Іс. 58:3; Лк. 4:2). Піст супроводжується читанням Божого Слова (Йоіл. 1:14; 2:15; Єр. 36:6; Дії Ап. 13:2; 14:23). Піст повинен виражати конкретну потребу (Мт. 17:21). Постити можна як індивідуально, окремими групами, так і всією Церквою (Лк. 2:37; Мт. 6:16; Дії Ап. 13:1-2). Церковний піст установлюється Церквою або рішенням єпископів області, союзу за особливих обставин (Дії Ап.14:23).

СТАВЛЕННЯ ДО БОЖОГО СЛОВА

Свідоцтвом належного духовного стану віруючого є любов до вивчення Божого Слова – Біблії, яка стає для нього найдорожчою за всі книги і блага (Пс. 1:1-3; Ів. 5:39). Читання Святого Письма дасть християнам життя, освячення і радість. Віруючий зобов’язаний уважно вивчати і досліджувати Біблію (Як. 5:39 ; Пс. 1:1-2 ; 119; 140-167).

СПОВІДЬ

Віримо, що сповідання гріхів необхідно здійснити при:
а) покаянні тих, хто увірував (Мт. 3:16; Дії Ап. 19:18);
б) освяченні членів Церкви, які згрішили (1 Ів. 1:9);
в) прогрішенні служителів (1 Ів. 1:9).
У всіх випадках сповідатись необхідно перед Богом в Ім’я Ісуса Христа (1 Ів. 2:1-2).
В деяких випадках належить сповідатися в присутності служителя, який вислухає, дасть настанову і вчинить молитву освячення (1 Сам. 2:22-25; 12:23).
Члени Церкви повинні сповідатися і перед тими, перед ким вони згрішили (Мт. 18:3-4).
Сповідь потрібна для збереження членів Церкви і служителів у святості (1 Сол. 4:7).
Служителі Церкви зобов’язані зберігати таємницю сповіді (1 Тим. 3:9).

ПРО ШЛЮБ

Шлюб установлений Богом (Бут. 1:27-28) і підтверджений Ісусом Христом і Апостолами (Мт. 19:4-6; 1 Кор. 7:2; Євр. 13:14). Тому його не можна розривати (Мт. 19:6-9). Шлюб є союзом любові між віруючими чоловіком і жінкою, укладається тільки в Господі для взаємної допомоги і підтримки, для продовження роду людського, щоб разом пройти життєвий шлях у любові і злагоді, поки смерть не розлучить їх (Бут. 2:18; 1 Кор. 7: 38 ; 1 Петр. 3:1-7).
Шлюб у Церкві благословляє настановленням священнослужитель, у Слові Божім і через молитву Церкви (Кол. 3:17; Еф. 5:22-23).
Шлюб як Боже установлення і громадський акт оформляється за законами країни. Подружнє життя повинно проходити у страху Божому чисто і при повному взаєморозумінні подружжя (1 Кор. 7:3-5; Гал. 5:13).
В разі смерті одного з подружжя Боже Слово не забороняє тому, хто залишився в живих, стати до шлюбу, але тільки в Господі (1 Кор. 7:39).
Батьки повністю відповідають за народження дітей, за виховання у Євангельському дусі, повазі до людей, до праці, до суспільства (Бут. 1:28; Пс. 139:13-16; Пс. 127:3; Лк. 1:44).

НЕДОТОРКАНІСТЬ ЖИТТЯ

Тільки Бог дає життя (Бут. 1:27; Дії Ап. 17:25). У Своєму Слові Бог показує, що кожний відповідає за своє життя, за турботу про ближнього. Віруючий зобов’язаний з почуттям відповідальності зберігати і розпоряджатися цим дорогоцінним даром – життя (Пс. 139:13-16). І лише один Бог володіє винятковим правом його закінчити, ніхто не має право посягнути ні на власне своє життя, ні на життя іншої людини (Мт. 5:21; 26:52; Бут. 9:6; Пс. 5:9).

СТАВЛЕННЯ ДО ІНШИХ КОНФЕСІЙ

У стосунках з віруючими інших конфесій потрібно керуватися почуттям братолюбства, християнської поваги і миру (Рим. 12:10,18). При будь-якій нагоді прагнути до співробітництва і духовного зближення з усіма віруючими християнами. Не виявляти ворожнечі, «народжених згори», вважати Божими дітьми. Шукати те, що служить миру і взаємному повчанню (Рим. 14:19).

ПРО ВЛАДУ ЛЮДСЬКУ

Віримо, що владу установив Бог (Рим. 13:1-11). Ми визнаємо, що належить віддавати «кесарю кесареве, а Богові Боже» (Мр. 12:17). Христова Церква не від світу цього (Ів. 18:36), визнає своїм Головою Христа і не перебуває під світською владою, але діє силою і любов’ю Святого Духа і Божого Слова, як заповідав Господь (Мт. 20:25-28).

ПРО ДРУГЕ ПРИШЕСТЯ ІСУСА ХРИСТА, ВОСКРЕСІННЯ МЕРТВИХ І ВОЗНЕСІННЯ ЦЕРКВИ

Ми віримо у друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа (Мт. 25: 31; Дії Ап. 1:11).
Другому пришестю передуватиме воскресіння померлих у Христі, а також зміна тих, хто зостався у живих (1 Сол. 4:13-18). Підхоплена Церква зустрінеться з Ісусом Христом у силі і славі на хмарах (Лк. 21:27).
Віримо, що всі стануть перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що він робив, живучи в тілі, – добре чи погане (2 Кор. 5:10).
Визнаємо також, друге воскресіння усіх мертвих і праведний суд Божий, перед білим престолом (Об. 20:11-15).
«Блаженний, хто має частку в першому воскресінні, над ним друга смерть не має влади» (Об. 20:6).

НОВЕ НЕБО І НОВА ЗЕМЛЯ

А ми за Його обітницею дожидаємо нового неба і нової землі на яких пробуває правда (2 Петр. 3:13; Іс. 65:17).
Церква і спасенні народи вічно житимуть з Христом на новому небі і новій землі (Об. 5:10).

АМІНЬ

ОСНОВИ ВІРОВЧЕННЯ

Попередня Комітет УЦХВЄ
Наступна Вознюк Віктор Володимирович

Вам також може сподобатися

Sorry, no posts were found.