Січень 1, 2015 0 182 Переглядів

Військовий капелан Артем Бабійчук: «У людей на Донбасі змінюється мислення – війна нікому не потрібна, від неї всі втомилися»

     У суботу, 27 грудня 2014 року, відбулася чергова ротація військових капеланів київських церков, які служать на Сході України, надаючи душпастирську допомогу військовослужбовцям.

Жити з солдатами, щоб «врятувати хоча б декотрих»

     Вже майже півроку минуло з тих пір, коли служителі церкви «Скинія» почали відвідувати військові підрозділи в зоні АТО, зокрема служити в бригаді до якої після мобілізації потрапив один із членів церкви. Спочатку просто доставляли допомогу, намагалися свідчити про Бога при будь-якій можливості, а потім дійшли висновку: щоб насправді здобути довіру і увагу військових (людей, які перебуваючи на передовій день і ніч, ризикуючи своїм життям) треба долати з військовими всі негаразди польового життя. Тоді братерська рада церкви погодила бажання капеланів перейти на служінням вахтовим методом – в середньому по 10 днів. До служіння долучилися капелани інших київських (і не тільки) церков.

Навчатись ніколи не пізно1019_2

     Свій капеланський досвіт брати добували, як мовиться на полі бою, безпосередньо на практиці. Та з часом Бог послав і інші можливості почерпнути знання –  з 16 по 20 грудня 2014 військові капелани мали можливість пройти навчання на Міжнародному базовому курсі-тренінгу з організації надання духовної опіки та психологічної допомоги в умовах бойових дій (кризових ситуаціях). Лекції читала відома у світі християнська та громадська діячка, Голова комітету з духовного піклування  National VOAD (Національна організація волонтерів в боротьбі зі стихійними лихами США) доктор Наомі Пейджет. Як повідомляється на сайті церкви, можливістю пройти тренінг та отримати сертифікати державного зразка скористалися семеро служителів «Скинії».

1019_14Литовські та американські брати благословили позашляховиком

     Нещодавно Бог благослови капеланів чудовим транспортом. Зокрема, з допомогою давнього друга «Скинії» Ігоря Жуковського із США та за сприяння пастора з Литви Альбертаса Лучунаса – служителі тепер мають хороший позашляховик. Автомобіль курсує дорогами Донеччини та Луганщини під номерним знаком «КАПЕЛАН».

Враження з грудневої вахти 

     «У кожній поїздці є щось своє, особливе. Завдяки тому, що Господь розташував серця людей для пожертвувань, ми змогли придбати комплекти теплого одягу та відвести на передову, у підрозділ нашого брата Олександра Алієва, – розповідає військовий капелан, пастор церкви «Скинія» Артем Бабійчук. – Цього разу найбільш запам’яталося відвідування села Гранітне Волноваського району Донецької області. Там було дуже неспокійно, постійно відбувалися провокації з боку сепаратистів. Ми мали можливість поспілкуватися як з особовим складом розміщеної в селі військової частини, так і з місцевим населенням»

     За словами Артема картина сумна: навколо багато зруйнованих, залишених будинків… але життя триває. «Цікаво, як змінюється думка людей – на початку цієї військової кампанії місцеве населення 70% було настроєне проти української влади, зараз суспільна думка змінилася із значною перевагою у бік української армії і нашого уряду. Найбільше лякає людей невідомість – «Що буде далі?» Саме це запитання нам найчастіше ставлять на передовій. І ось на цьому етапі, завдання церкви підтримати людей і донести до них те, що Христос прийшов у цей світ для того, щоб дати майбутнє та надію» – ділиться пастор Артем.

Серця братів1019_11

     Як показує практика, служіння військових капеланів – це не тільки можливість проповідувати людям, які опинилися у скруті, але й на ділі випробувати стосунки один з одним та з церквою. Військовий капелан церкви «Філадельфія» Володимир Бевз, який теж щойно повернувся із вахти в АТО, говорить: «Я бачу, як від поїздки до поїздки змінюється ставлення до нас солдатів,  ми і між собою стаємо більш близькими і рідними. Мета капеланів – підтримати військових і населення, надати їм посильну допомогу, показати, що ми готові ділити з ними всі тяготи, переживаємо за них. Вони це бачать і Господь відкриває їхні серця. Хлопці діляться з нами наболілим, хоча деколи від почутого буває важко… Думаю, чоловіки мене зрозуміють: повертаєшся додому і тягне туди знову. І це не амбіції, не бажання самореалізації, це йде від серця – розуміння, що моє місце зараз там. Радує, що Господь дає нам з братами єдність і взаєморозуміння у всьому».

     Як ділиться Володимир вони з Артемом зріднилися з першої поїздки: «Він для мене як старший брат. Я відчуваю турботу і підтримку з його боку, бачу, як він мені служить і як брат, і як служитель церкви, і намагаюся відповідати йому тим же. Подяку за усе це Господу».

{hwdvs-player}id=88|width=560|height=340{/hwdvs-player}

Попередня Тривають звітні конференції обласних об’єднань: Одещина зустріла снігопадом, а Закарпаття – виборчим процесом
Наступна На Різдво церкви ХВЄ по всій країні влаштували незабутні свята для дітей у тому числі із зони АТО та дітей військових

Вам також може сподобатися

Новини братерства
Новини братерства

«Дух Святий приходить туди, де є однодушність» – нотатки з урочистого відкриття ІІ Світового конгресу ХВЄ

     Гасло цьогорічного форуму: «П’ятидесятниця — відповідь на виклики сучасності». Як і минулого разу, три роки тому, делегатів прийняла львівська церква «Голгофа». Конгрес проходитиме  впродовж чотирьох днів з 6-9 жовтня 2016 року

Новини братерства

Церква має ставати позитивно відомою: висновки конференції Київського міського об’єднання ЦХВЄУ

17  березня 2012 року під час звітної конференції Церков ХВЄ м. Києва священнослужителі поряд із звітами та аналізом діяльності церков у 2011 велику увагу вділили викликам  та можливостям, що стоять перед християнами  віри євангельської в 2012 році.