Червень 10, 2019 1 92 Переглядів

З нагоди 30-річного ювілею місії «Добрий Самарянин» в Рівному пройшла молодіжна місіонерська конференція

 Яке ще питання стоїть так гостро в Біблії, як питання місіонерства? Зазвичай, прощаючись надовго з людиною, ми намагаємося в останні хвилини спілкування сказати їй щось найважливіше. Останні слова Ісуса: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Мар.16:15). Все! Більше нічого до цих слів Він не додав. «Господь же Ісус, по розмові із ними, вознісся на небо, і сів по Божій правиці. І пішли вони, і скрізь проповідували. А Господь помагав їм, і стверджував слово ознаками, що його супроводили» (Мар.16:19,20).

Конференція була не просто місіонерська, а ще й молодіжна. Згідно з опитуванням, яке було проведено УЦХВЄ минулого року, особистий євангелізм та місіонерство практикують лише 10% церков. 62% опитаних практично не запрошують невоцерковлених друзів до церкви. Нестача сміливості й необхідних знань є основними стримуючими факторами  для молоді, щоб розповідати про Ісуса. Також основною причиною є й те, що вони не спілкуються зі світською молоддю – майже всі їхні знайомі та друзі вже відвідують церкву.

«Велике доручення – це не пропозиція, яку ви можете розглянути, а потім прийняти або відхилити; це повеління, яке ви повинні виконати», – казав відомий місіонер Китаю Хадсон Тейлор.

Щоб надихнути молоде покоління на виконання Великого Доручення, було проведено молодіжну місіонерську конференцію, на якій своїм досвідом служіння ділилися засновники, працівники та діючі місіонери місії «Добрий Самаряни».

Розпочав конференцію відповідальний за молодіжний відділ УЦХВЄ у Рівненській області Віктор Давидюк.  Словом настанови та благословіння ділився старший пресвітер Рівненського обласного Об’єднання  Олександр Коток. Він акцентував увагу на характеристиці апостола Павла: «Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для звіщання Євангелії Божої» (Рим.1:1). Вибраний, посланий, у статусі слуги, він обрав стиль життя – звіщати Євангеліє. Кожен із нас повинен відповісти для себе: Ким ти вибраний? До чого ти покликаний? Який твій статус і стиль життя?

Щоб краще зрозуміти, яким чином можна звіщати Євангелію, Олександр Адамович розглянув ряд методів: особисте свідчення, апологетичний метод, дружні відносини, практичне служіння.

Оскільки поруч з місією «Добрий Самарянин» працювали гурти «Авен-Єзер» та «Салім», вони теж мали місце у святковій програмі. Ціле покоління християн виросло на їхніх піснях. Бувши присутнім на конференції, слухаючи пісні цих гуртів, мене покрила хвиля ностальгії: в пам’яті пропливали дитячі роки, ревність і перша любов, яка вливалася у моє серце через пісні «Авен-Єзеру» та «Саліму». Я переписував ці пісні, співав сам, плакав під них і молився. Тоді я був дитиною, які було років з вісім. Ще й досі зберігаю блокнот із піснями та повну колекцію магнітофонних касет благословенних Богом гуртів. Тому й сьогодні я співав разом з ними!

Старший пресвітер УЦХВЄ у Чернігівській області Віталій Гавула говорив, що проповідувати треба прагнути, бути готовим і не соромитися (Рим.1:14-16). Михайло Кукса – щоб гідно пильнувати та розвивати Богом дане служіння, так як це велів Павло Архіпові (Кол 4:17). Місіонерів проповідник порівняв із спецназом, і побажав їм вірності.

Сара Міхальська засвідчила, про те, як вони починали перевозити Біблії в Радянський Союз. Тоді їй було 19 років. На митниці відкрили валізу чоловіка, і звідти висипалися Євангелії! Хотіли засудити на сім років, але прикордонники врешті-решт сприйняли це як весільні подарунки і відпустили затриманих. Звичайно, цей випадок був випробуванням її віри.

Після співу пісні «Я кладу основу», яку виконав «Авен-Єзер», Ростислав Боришкевич розповів про історію заснування та діяльність місії. Оскільки першим її директором був Славік Радчук – слово надали йому. Аби не переповідати всю історію, а вона є досить цікавою та повчальною, публікуємо фрагмент з інформаційного буклета, випущеного на честь ювілею.

«Не соромлюсь Євангелії, бо вона сила Божа…». Допоки ми не пізнаємо і не будемо бачити силу Євангелії в особистому житті, ми будемо соромитися її проповідувати. «Але я ні про що не турбуюсь, і свого життя не вважаю для себе цінним, аби но скінчити дорогу свою та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса, щоб засвідчити Євангелію благодаті Божої» (Дії 20:24), – писав Павло.

За працівників місії звершили молитву подяки. Гурт «Салім» виконав пісню: «Хай всіх веде Книга Біблія».

Віктор Боришкевич запропонував звершити ще молитву за цей гурт. Річ у тому, що згаданий гурт з часом припинив своє існування. А так хотіли, щоб його праця продовжувалася! «Салім означає «Місто миру». Може того й миру в деяких церквах нема, що Салім не приїжджає?», – з іронією запитав єпископ.

Заключну промову в першій частині конференції мав директор місії «Голос надії», екс-заступник старшого єпископа УЦХВЄ Микола Синюк. «Голос надії» має вже 31-й рік від моменту свого заснування. Починали вони десь паралельно із місією «Добрий Самарянин». Згідно зі статистикою місії живуть біля 20 років, ці ж середньостатистичний бар’єр вже подолали, і продовжують свою діяльність далі.  лу Єванеглії, ми . ,істку Євангелії

Були прочитані тексти із Святого Письма: «Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!» (Мт 4:19). «Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти. І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє. Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки» (Лк 10:1-3).

Думки, озвучені єпископом є досить актуальними та практичними, тому ми коротко передамо їхній зміст:

«– Місіонерство передбачає динаміку, рух. В книзі Діянь апостолів часто зустрічаються слова: «вийшли», «пішли», «прийшли».

– Місіонер – той, хто має особливе завдання. Тим, хто піде за Ісусом особливої земної перспективи немає, але є перспектива небесна.

– Ісус мислив стратегічно, хотів якомога більше охопити міст і сіл. Для цього вибрав ще 70 учнів, поділив їх по двоє – щоб охопити 35 населених пунктів.

– Дороги Господні не завжди співпадають з нашими. Ми не завжди погоджуємось на малолюдні, порожні дороги. Але на ній Пилип зустрів майбутнього місіонера Ефіопії.

– Бог може всю землю вмить обернути лицем до Себе, але цього не робить. Він не завжди користується Своєю силою.

– У Бога є бажання: щоб цілий світ спасся.

– Іван Багряний в оповіданні «Тигролови» описує людей, які полюють за тигром, намагаючись зловити його живим. Для цього він організував спеціальну команду, здобув певні навички. Що легше: зловити тигра чи грішника для Божого царства? Найскладніше зловити людей у церкві.

– В церкві не проповідують про місіонерство. Серед 30 служителів лише один заявив, що проповідував на цю тему півтора роки назад. Серед 5 тис. присутніх на молодіжному з’їзді в Малині на заклик до місіонерства вийшли біля 100 молодих людей. Почавши працювати з ними, залишилось 20; з них реально дійшли до практичного служіння 2-3 людини. Серед цих ста майже не було дітей із сімей служителів».

На заклик до місіонерства вийшли десятки людей. Була звершена молитва, роздані анкети, дані певні настанови.

Після обіду, який, до речі, був безкоштовним для всіх, розпочалася друга частина конференції. Брат з Прилук говорив про ближнього. Помолились, щоб Бог дав розуміння хто саме є нашим ближнім.

Коротенько прозвучала історія Авен-Єзер. У 80-ті роки вони співали у своїй помісній церкві. Коли ж заявилася можливість співати на євангелізаціях, то з великим бажанням погодилися працювати в цьому напрямку (хоч не дуже хотіли їх відпускати з помісної церкви).

Опісля лунали проповіді, привітання, побажання від єпископа Волинської області Михайла Близнюка, директора місії «Ebenezer» в США Алекса Чубарука, місіонера із Полтавщини Сергія Мельника (покаявся він завдяки служінню згаданого гурту).

Далі тематика змінилася в напрямку сирітства, служіння дітям. Це теж один із напрямків служіння місії «Добрий Самарянин». Роман Корнійко, засновник організації «Отчий дім», дякував за допомогу та сприяння в цьому служінні.

Свідченням поділилася сестра з Рівненщини, яка за 12 років, маючи своїх трьох дітей, змогла всиновити ще 23 дитини. Ще раз переконуюся, що це служіння від Бога! Їй навіть було показано видіння, як вона йде по полю і збирає колоски, що залишилися після жнив. І було слово від Господа: «Ти будеш збирати колоски, які нікому не потрібні».

Наймолодший із Радчуків, Віталій, мав заключну промову. Зачитавши текст про загублену овечку (Мт 18:12-14), він спонукав присутніх до ревного служіння Богові. «Місія Христа – спасти загиблих. Отець не хоче, щоб хтось загинув.Якщо ми колись і нехтуємо 1% втратами у служінні, то Бог – ніколи». Декілька людей вийшли на перед, щоб за них звершили молитву.

У вечері на 18 годину в парку Шевченка провели євангелізаційне зібрання. Людей зібралося не так багато, як хотілося б, але проповідь Євангелії лунала. Співом служив гурт «Боришкевичі». Петро Радчук, Ростислав Боришкевич, Ростислав Радчук та інші євангелісти розповідали присутнім про любов Божу, про спасіння, яке дароване в Імені Ісуса Христа.

До покаяння вийшло біля двадцяти людей. Ще стільки ж – на молитву за зцілення.

Я спостерігав за цим зібранням. Аналізував проповіді, особливо останню – закличну, яку виголошував Ростислав Радчук. Його служіння давно викликало у мене особливий інтерес. Різні думки виникали… Але залишу тільки одну: ми вже засумували за публічними євангелізаціями, під час яких відчувається присутність Святого Духа, коли каються люди. Хтось скаже, що цей час минув… Та я впевнений, що якби кожен із нас, хто отримав спасіння, привів би на таке зібрання хоч би одного грішника, то кількість покаяних вимірювалася б щоразу десятками. Бо хіба може людське серце залишатися байдужим, коли до нього ніжно стукає Ісус? «Відкрий двері, Я хочу вечеряти з тобою. Відчини, відчини, відчини…». Нехай кожний четвертий, п’ятий чи десятий, але хтось та й відчинив би. А радість на небі буває за одного грішника що кається…

Якщо ми не будемо змінювати свого відношення до місіонерства, до служіння євангелізації, нас чекає катастрофа – як у церквах, так і в державі.  Буквально сьогодні прочитав про те, як один із очільників новоствореної політичної партії публічно висловився за легалізацію гріха, за поширення содомських гріхів… Його позицію поділяють усі члени партії. А під цією новиною коментар християнина: «це характеристика нашого часу – люди, які будуть з компетенціями, але з поганим фундаментом». Виростає нова генерація, нові обличчя приходять до влади. Це покоління людей, які є антирелігійними, які відкидають Бога і будь-які християнські цінності. Їх так виховали. А ми десь прогледіли, не допрацювали… І з кожним роком людей, які приходять у церкву зі світу стає все менше…

«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,  навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матв.28:19,20)

Олександр Геніш

    

Попередня «Сьогодні пишуться золоті сторінки історії Волині» - Михайло Паночко під час молитовного  сніданку у Луцьку
Наступна Понад 15 000 людей пройшли вулицями Києва урочистою Ходою на захист сімейних цінностей

Вам також може сподобатися

Новини братерства

Старший єпископ ЦХВЄУ Михайло Паночко зустрівся з Уляною Супрун та підтримав концепцію реформ у медицині

  В п’ятницю, 7 квітня 2017 року Уляна Супрун, в. о. міністра охорони здоров’я України відвідала Головний офіс ЦХВЄУ. Метою майже  двохгодинної розмови…

Новини братерства

У Чернівцях на базі Духовного центру ЦХВЄУ науковці провели міжнародну конференцію

30 травня 2013 року науковці, представники влади і церков України та закордону взяли участь у науково-практичный інтернет-конференції на тему «Соціокультурні виміри релігійних процесів у світі та в Україні».

Новини братерства

Ювілейне богослужіння у древньому Володимирі

16 квітня 2012 року, на другий день пасхальних свят церква ХВЄ міста Володимира-Волинського відзначала ювілей: 20 років з дня першого богослужіння у новому молитовному домі. Два десятиліття тому якраз на Страстний четвер тут у новозбудованому приміщенні пролунала вдячність Богові не лише за Спасителя, Який страждав, помер і воскрес, але й за дорогу довжиною у декілька десятиліть, якою Господь вів церкву.